роль у досягненні цього значного успіху, окрім економічних причин, має працелюбність і дисципліна, наполегливість, акуратність і терпіння японців, здатність чітко організовувати роботу не лише для самих себе, але й роботу з іноземними партнерами.
Прямі японські закордонні інвестиції за 1986-1997 роки у середньому складали 26 мільярдів доларів на рік. 1998 фінансового року Японія вклала у світову економіку 5216,9 мільярда єн (близько 43,5 мільярда доларів). На Європу припало 34,4% цієї суми, на Північну Америку – 26,9%, на Азію – 16%.
У результаті так званої “глобализації” японська промисловість зайняла міцні позиції на світових ринках. Японія відкрила свої виробництва в Азії, США і Європі, де тепер випускається високотехнологічна продукція. Використання за кордоном капіталу і передових технологій у поєднанні із залученням місцевих трудових ресурсів допомагає розвивати економіку багатьох країн.
М і ж н а р о д н і в і д н о с и н и
Керуючись мирною конституцією, Японія робить позитивний внесок у забезпечення миру, стабільності у світі та створення більш безпечного міжнародного клімату. Японія дотримується конституційних принціпів самооборони і відмовляється від перетворення на військову державу, яка б представляла загрозу іншим країнам, але підтримує свою обороноздатність. Безпека і процвітання Японії тісно пов’язані з миром і процвітанням у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, у світі в цілому. Зважаючи на це, Японія на різних рівнях докладає зусиль задля забезпечення політичної і суспільної стабільності у світі.
На сучасному етапі історичного розвитку в країнах світової спільноти набирають обертів тенденції до глобалізації та інтеграції всіх економічних, політичних та соціальних процесів. Проблеми, які виникають в окремій державі, негайно впливають на спільноту загалом. Розуміючи це, Японія, як член світової спільноти, активно сприяє зміцненню миру в усьому світі, економічному розвитку і налагодженню взаємовигідних міжнародних зв’язків.
Одним з найважливіших напрямків своєї міжнародної діяльності Японія вважає надання економічної допомоги країнам, що розвиваються. Ще з 1991 року, впродовж 8 років, японський уряд виділяв їм найбільше коштів серед країн-членів Комітету з надання допомоги. В 1998 році ця допомога склала 10,7 мільярда доларів. Другий показник у США (8,1 мільярда доларів), третій – у Франції (5,9 мільярда доларів).
Японія посідає друге місце у світі з розміру грошових внесків у такі міжнародні організації, як ООН, Міжнародний Банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд. Японія постійно збільшує свій внесок і свій вплив у цих організаціях.
Н а у к а і т е х н і к а
Політика підтримки науки і техніки, в яких використовуються інтелектуальні ресурси народу, дуже давно в Японії займає важливе місце.
На сьогодні за сумою інвестицій на наукові дослідження Японія займає друге місце у світі. В Японії понад 600 тис. наукових співробітників, отримано майже 270 тисяч патентів. За цим показником вона посідає перше місце у світі (за даними на 1996 рік).
Особливістю сучасної дослідницької діяльності в Японії є те, що витрати на неї складають 3% валового національного продукту (це найвищий показник серед розвинених країн). Велику роль у розвитку наукових розробок відіграють приватні підприємства. Внаслідок цього, наприклад, у 1997 році з 10 великих компаній, що отримали ліцензії в США, 7 були японськими.
К у л ь т у р а
Японська культура – це неповторне самобутнє явище не лише в контексті загальносвітової культури, але й серед ряду інших східних культур. Вона безперервно розвивалась, починаючи з Х-ХІ століть. З XVII і до середини XIX століття Японія була, практично, закритою для іноземців (зв’язки зберігалися лише з Нідерландами та Китаєм). У період цієї ізоляції в Японії отримала творчий розвиток національна своєрідність. І коли через декілька століть перед світом врешті-решт відкрилась багатюща традиційна культура Японії, вона дуже вплинула на подальший розвиток європейського живопису, театру та літератури.
Л і т е р а т у р а
Вважається, що китайські ієрогліфи потрапили до Японії близько VI століття та лягли в основу японської писемності. Згодом були створені національні системи писемності – азбуки “хіроґана” та “катакана”, які значною мірою сприяли розвитку японської літератури.
Класика японської літератури – “Повість про Принца Ґенджі” Мурасакі Сікібу та “Нотатки з-під подушки” Сей Сьонагон – увійшли до скарбниці світової літератури.
Представниками середньовічної прози є Чікамацу Мондзаемон та Іхара Сайкаку.
Всесвітню відомість отримало старовинне мистецтво п’ятирядкового вірша танка, а також пізніша модифікація цього жанру – хайку, яскравими представниками якого стали Мацуо Басьо, Кобаяші Ісса, Йоса-но Бусон, Масаока Сікі.
Сьогодні весь світ читає із захопленням книжки Акутагава Рюноске, Кавабата Ясунарі, який в 1968 році отримав Нобелевську премію в галузі літератури, Абе Кобо, Мішіма Юкіо, Ое Кендзабуро (лауреата Нобелевської премії 1994 року), Муракамі Харукі та інших авторів.
Т е а т р
Широкий інтерес викликає сценічне мистецтво Японії, яке є носієм вікових традицій. Середньовічний театр Но має дуже прості декорації, актори грають у масках та костюмах минулих епох, дія розвивається плавно і повільно. На противагу цьому театр Кабукі відзначається дінамікою і насиченістю ефектних сцен.
Ж и в о п и с
Японський живопис розвивався у тісному взаємозв’язку з мистецтвом каліграфії. Серед найвизначніших художників цього напрямку можна назвати Сессю.
Традиційний східний живопис у Японії знайшов своє відображення у гравюрі на дереві, зокрема, у жанрі укійое, який представляють такі славетні митці, як Судзукі Харунобу, Кітагава Утамаро, Кацушіка Хокусай, Утагава Хірошіге та інші.
А р х і т е к т у р а
Старі японські