Хлопчиків народжується завжди більше. Але вже з вікової гру-пи 25-29 років кількість жінок починає переважати над кількістю чоловіків. І це не лише в Україні. Така ситуація характерна для більшості країн світу.

Для розвитку окремих галузей господарства важливе значення має статева структура населення.

В Україні протягом багатьох років співвідношення між чолові-ками і жінками, тобто статева структура населення, є сталим і стано-вить відповідно 47% і 53%. Це пов'язано з меншою пристосовані-стю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров'я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю), та небезпечними умовами праці чоловіків у багатьох галузях господарства.

Погіршення демографії ситуації і шляхи розв’язання цієї проблеми

Демографічні ситуації в Україні постійно погіршується. Це загрожує знелюдненням сільської місцевості, зменшенням питомої ваги людей працездатного віку, труднощами із забезпеченням обороно-здатності країни тощо. Без проведення глибоких соціально-економ-ічних реформ, ліквідації колгоспів і передачі землі в приватну власність тим, хто її обробляє, реалізації ефективної демографічної політики держави демографічна ситуація в Україні буде погіршува-тися й надалі. Вирішальну роль у виправленні такого становища може відіграти лише держава, сприяючи росту національної свідо-мості українського народу, відновлюючи традиційні родинні цінності української нації, матеріально і морально підтримуючи сім'ї, в яких народжується і виховується по 3 і більше дітей.

Велике значення має відновлення зруйнованого комуністичним режимом генофонду української нації створенням сприятливих умов для багатодітних сімей і забезпечення державою виховання їхніх дітей в дусі традиційних цінностей української нації, вивчення рідної мови, культури, звичаїв, поваги до батьків і, зокрема, звертання до них на "Ви". Все це дозволить покращити демографічну ситуацію в Україні, яка є найгіршою в світі і загрожує самому існуванню україн-ської нації і держави.

Економічна криза і демографічна політика

Одним із важливих чинників демографічної кризи є економічні проблеми молодих родин, що мають недостатні або ненадійні засоби одержання сімейного доходу. Це призводить до відкладання народ-ження першої дитини на пізніше, до відмови від народження другої.

Зростає частка дітей, народжених поза шлюбом. Середній заробі-ток жінок складає близько 88% від заробітку чоловіків. Тому не-заміжні жінки не можуть собі дозволити мати більш, як одну дити-ну. А це відповідно призводить до зменшення народжуваності.

Демографічна політика держави повинна спрямовуватись на еко-номічну підтримку молодих родин, створення нових робочих місць для молоді, виділення субсидій матерям, які самі виховують своїх дітей. Необхідне введення спеціальних крамниць, в яких за невели-ку ціну або безкоштовно видавалося б усе необхідне для немовлят тим родинам, котрі неспроможні за власний кошт підтримувати нормальний розвиток своїх дітей. Демографічна політика держави повинна бути спрямована не лише на матеріальну, але й на моральну підтримку молодих родин, має включати в себе роз'яснювальну і ви-ховну роботу.

Міграція населення, види і причини

Кількість населення в країні в цілому і в різних її районах зок-рема може змінюватися у зв'язку з переїздами людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну. Такі зміни в кількості населення називають механічними, а сам рух — міграціями.

Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Зовнішня міграція поділяється на еміграцію (виїзд за межі України) і імміграцію (в'їзд іноземців на тривале чи постійне проживання).

Внутрішні міграційні процеси в державі пов'язані з різними чин-никами. Так, протягом багатьох десятиліть відбувалося переміщен-ня населення із недостатньо промислове розвинених областей захо-ду і центру України в Донбас, Промислове Придніпров'я та малоза-селені землі півдня.

У колишньому СРСР здійснювалася політика штучного пересе-лення різних народів за межі свого постійного проживання. Так, українців переселяли в Сибір, на Далекий Схід, у Казахстан тощо. На їхнє місце переміщувалися переважно росіяни з різних частин Росії. Заселяли ними і вимерлі під час голодомору 1932-1933 рр. українські села на сході й півдні України. Такі переселення прово-дилися насамперед з політичних міркувань і були спрямовані на те, щоб корінний народ втрачав свої національні особливості — мову, культуру тощо.

Значну хвилю внутрішніх міграцій викликала чорнобильська трагедія. Населення північних районів Київської, Житомирської, Рівненської та деяких інших областей за державною програмою або за власною ініціативою почало переселятися в порівняно екологічно чисті райони України.

Істотне значення мають так звані маятникові міграції. Як маятник коливається з одного боку в інший, так і сотні тисяч громадян України щодня їдуть на роботу з приміської зони в міста, а ввечері повертають-ся додому.

Значні імміграційні процеси в Україні останніх років пов'язані з поверненням репресованих народів, а також військовослужбовців на батьківщину, переміщення біженців із зон збройних конфлік-тів тощо. . *

Нині в Україні еміграція перевищує за офіційними даними іммі-грацію. Разом з тим в нашій державі постійно зростає чисельність нелегальних емігрантів з країн, що розвиваються. За офіційною ста-тистикою в Україні 1997 року мешкало 350 тис. нелегальних емігран-тів. Вони є однією з причин зростання злочинності, наркоманії, прости-туції, епідемій.

Національний та етнічний склад населення

В Україні живуть і працюють представники 100 національностей. усі вони становлять український народ. Більшість населення нашої держави — українці. Тільки в Криму вони за кількістю на другому місці. Українці — корінне населення нашої країни, одна з найдавн-іших націй на планеті. Частка їх в усьому населенні України стано-вить 73%. У складі української нації є окремі етнографічні групи — литвини, поліщуки, гуцули, бойки, лемки тощо.

В Україні живе понад 14 млн. або 27% від загальної кількості населення представників інших національностей. Понад 22% — росіян.