Третьою за величиною національною групою є євреї. Їхня чи-сельність близько 500 тис. осіб. Живуть вони переважно в містах (99%). У зв'язку з переселенням до Ізраїлю — історичної батьків-щини євреїв, їхня чисельність зменшується. / .,

В Україні проживають також білоруси (близько 440 тис. осіб), молдавани (понад 325 тис. осіб), поляки (понад 210 тис. осіб), болга-ри (близько 240 тис. осіб), угорці (близько 163 тис. осіб) та ін.

Білоруси мешкають у прикордонних з Білоруссю областях, Дон-басі та Києві, молдавани — в Житомирській і Хмельницькій облас-тях, угорці — переважно в Закарпатті, болгари — в Одеській і За-порізькій областях.

До корінних жителів України належать і кримські татари, які були примусово виселені з власної землі в 1944 р. Нині відбувається важкий процес Їхнього повернення і облаштування на Батьківщині.

В Україні є області із строкатим національним складом. До них належать Одеська, Закарпатська та деякі інші.

Українська діаспора і причини її виникнення

Українська діаспора — це перебування народу поза етнічною територією внаслідок добровільної чи примусової еміграції. Основ-ними причинами, виникнення української діаспори є політичні й економічні. Політичні причини були обумовлені чужоземним, в ос-новному російським пануванням, а економічні були похідними від політичних і пов'язані з кризами в економіці, які визначалися іно-земним пограбуванням нашої Батьківщини.

Українське населення, яке державними кордонами було відок-ремлене від України і нині живе в прикордонних районах Росії, Біло-русі, Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, не можна вважати діас-порою. Це українські етнічні землі.

Кордон між Росією та Україною формувався за правом сильно-го. Мільйони українців опинилися за межами своєї Батьківщини — в Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях, на Кубані. У 1925 р. було передано Росії заселені переважно українцями Таган-розьку і Шахтинську округи, які увійшли до складу Ростовської області.

Масове переселення українців на Нижнє Поволжя почалося ще у XVIII ст. У другій половині XIX ст. значна їхня кількість оселилася на Тереку. З 1880 р. по 1914 р. понад 2 млн. українців переселилися за Урал, у Західний Сибір, на Амур та Уссурі. У цей же період поча-лося землеробське освоєння українцями степів Казахстану і Чуйської долини в Киргизії.

Наприкінці XIX ст. із західних територій України розпочалося масове переселення українців за Атлантичний океан. Найбільше осіб українського походження нині живе у Росії, США та Канаді, значна Їх частина виїхала до країн Південної Америки: Бразилії, Аргенти-ни, Парагваю, Уругваю. Венесуели і Чилі.

Після другої світової війни кілька сотень тисяч українців пере-селилося до Австралії, Німеччини, Великобританії, Бельгії, Франції, кілька тисяч живе в Південно-Африканській Республіці.

На території колишньої Югославії українці оселилися ще XVIII ст. У 90-ті роки XX ст. вони опинилися у зоні запеклих зброй-них конфліктів, тому частина їх переселилася в Україну.

Нині за межами нашої держави проживає від 11 до 15 млн. українців.

1) Урбанізація та регіональні відмінності в її рівнях

В Україні протягом багатьох років відбувалося зростання міст і підвищення Їхньої ролі в житті суспільства, тобто процес урбані-зації. Відповідно кількість і питома вага міського населення зроста-ла і досягла 68%. Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донбасі. В Донецькій області, наприклад, понад 90% населення живе в містах і селищах міського типу. Понад 80% населення є міськими жителями в Луганській і Дніпропетровській областях. Високий рівень урбанізації в Харківській і Запорізькій областях. Близькі до середньо-державних ці показники в Автономній Республіці Крим, Миколаїв-ській та Одеській областях. Найнижчі рівні урбанізації в Закарпат-ській, Тернопільській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

В останні роки співвідношення між міським і сільським насе-ленням залишається сталим. Крім того, почала зменшуватися кількість населення в найбільших містах. Особливо інтенсивно цей процес відбувався в Одесі та деяких містах Донбасу, де він триває вже майже 30 років.

2) Типи міських поселень

На території України знаходиться 447 міст, які значно відрізня-ються за чисельністю населення, економічним потенціалом, адміні-стративними функціями тощо. Міста нашої держави у залежності від кількості їхніх мешканців поділяються на окремі категорії: малі (до 50 тис. осіб), середні (від 50 до 100 тис.), значні (від 100 до 250 тис.), великі (від 250 до 500 тис.), найбільші (від 500 до 1 млн.), міста-мільйонери (в них проживає понад 1 млн. осіб). До першої ка-тегорії належать, наприклад, такі міста, як Глухів Сумської обл., Гадяч Полтавської, Золочів Львівської, Балта — Одеської обл. До дру-гої — Артемівськ Донецької, Дрогобич Львівської, Ковель Волинсь-кої, Коломия Івано-Франківської обл. тощо. Значними містами є Керч в Криму, Нікополь на Дніпропетровщині, Слов'янськ на Донеччині, Ужгород у Закарпатті тощо. До великих міст належать Черкаси, Вінниця, Полтава, Кіровоград, Горлівка, Житомир тощо. Найбільші міста можна перерахувати всі, оскільки їх небагато. Це Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ, Львів, Маріуполь, Миколаїв. Ще менше міст-мільйонерів: Київ (2,622), Дніпропетровськ (1,134), Донецьк (1,076), Одеса (1,037), Харків (1,536).

З-поміж міських населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу, робітничі та шахтарські селища, курортні селища. Їх виокремлення пов'язане вже не стільки з чисельністю населення, скільки зі сферою зайнятості. Головна особливість всіх типів міських поселень — їхні жителі, не пов'язані безпосередньо з сільськогоспо-дарським виробництвом.

Визначають також міста за адміністративним підпорядкуванням. Найвищий його ранг у Києва та Севастополя. Значна кількість міст обласного підпорядкування.

3) Функції міст і міські агломерації

Міста виконують різні функції і, як промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах діяльності. Прак-тично кожне