За кількістю виконуваних функцій міста України поділяються на одно функціональні і багатофункціональні. До міських населених пунктів з однією яскраво вираженою функцією належать, наприк-лад, селище міського типу Ромодан на Полтавщині (залізничний вузол), Трускавець (місто-курорт) тощо. Найбільше функцій, фактично майже всі з можливих, виконує столиця нашої країни — Київ.

Різні функції виконують міста і в територіальному поділі праці. Найбільші міста і міста-мільйонери відіграють велику роль у міждер-жавному поділі праці. У внутрішньодержавному, міжрайонному поділі праці велике значення мають великі і значні міста. Малі й середні міста є адміністративно-господарськими організаторами менших те-риторій — районів та областей.

Зосередження по сусідству міст і селищ міського типу призво-дить до виникнення між ними тісних зв'язків і формування міських агломерацій, Найбільшими серед них є Київська (моноцентрична), Донецько-Макіївська (біцентрична), Харківська (моноцентрична), Горлівсько-Єнакієвська (бідентрична) та багато інших.

Сільське розселення та його територіальні відмінності

Система сільського розселення в Україні формувалася століття-ми і тисячоліттями. На характер сільського розселення значно впли-вають природні умови. Тому найбільша густота сільського населен-ня характерна для лісостепової зони. Нижчим є цей показник у поліській частині країни і ще нижчий у степовій.

На півночі (Полісся) переважають невеликі села з середньою людністю 250-500 осіб. Вони розташовані на підвищенням, у сухих місцях. У лісостепу села багатолюдні – 500-1500 осіб - і знахо-дяться, як правило, біля річкових долин і ярів. На півдні села на-лічують по кілька тисяч осіб. Іноді на багато кілометрів простяга-ються вони вздовж річок і балок. У високогірній частині Карпат-ських гір окремі садиби розкидані на схилах за кілька кілометрів одна від одної і фактично не утворюють сіл.

В Україні є області, де сільське населення переважає над міським. Це Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопіль-ська та Чернівецька області. Найвищий показник густоти сільсько-го населення з розрахунку на 1 км2 у Чернівецькій області (67 осіб), за нею ідуть Івано-Франківська та Закарпатська області.

Демографічні проблеми сільського населення України, шляхи їх вирішення

Найгостріше постають демографічні проблеми сільського насе-лення в центральних областях нашої держави. Вони пов'язані на-самперед з тим, що багато десятків років з українського села виїжд-жали на постійне місце проживання молоді люди. Наприклад, в ок-ремих селах Київської області протягом багатьох років жоден ви-пускник школи не залишився на роботу в селі. Врешті-решт це при-звело не лише до знелюднення сіл, але й до того, що середній вік їхніх мешканців у багатьох областях почав наближатися до 60 років. У цьому віці, зрозуміло, вже не народжують дітей, тому в сільській місцевості в таких областях де популяційні процеси виражені найяскравіше. Найгірша ситуація склалася в селах Чернігівської області. Тут в окремих районах на одного народженого за рік припа-дає п'ять померлих.

Для того, щоб подолати демографічну кризу, потрібно ліквідува-ти її причину, що криється в соціалістичній системі господарюван-ня. Молодь буде переселятися з міст у села тільки у власні фер-мерські господарства і на власну, приватну землю, яку буде легше обробляти; легше буде утримувати й господарство а цілому, маючи багато дітей.

Трудові ресурси та Їх розподіл за галузями господарства і в регіонах

Трудові ресурси - це працездатне населення (чоловіки від 16 до 59 років і жінки - від 16 до 54 років), а також працюючі підлітки і пенсіонери. Загальна кількість трудових ресурсів в Україні близько ЗО млн. осіб.

У матеріальному виробництві на початку 1997 р. було зайнято 89,8% усіх працюючих. Понад 23% населення країни працювало в промисловості, 21,8 - у сільському господарстві, 10,7% - в освіті, галузях культури і науки. Значна частка припадала на будівництво (5,9%), торгівлю, громадське харчування (6,7%), транспорт і зв'язок (6,0%). Відбувається поступовий перерозподіл зайнятих з виробни-чої у невиробничу сферу і, перш за все, у торгівлю.

Спостерігаються значні територіальні відміни в розподілі насе-лення, зайнятого в народному господарстві по окремих регіонах. Так, у Донецькій області цей показник складає близько 2,5 млн. осіб, а в Чернівецькій — 370 тис. осіб. Велика кількість зайнятих у народно-му господарстві характерна для Дніпропетровської, Харківської, Лу-ганської, Львівської областей. В Україні в 1995 р. налічувалось близь-ко 14,5 млн осіб пенсіонерів, що становить 286 осіб на 1000 осіб населення.

Висновок: Раціональне використання трудових ресурсів

Трудові ресурси в Україні використовуються нераціонально. Пе-реважаючою формою зайнятості населення все ще залишається дер-жавний сектор економіки. Проте частка недержавних форм влас-ності і питома вага працюючих у ній поступово зростає. Особливо багато проблем з раціональним використанням трудових ресурсів у малих і середніх містах, переважно на Правобережжі. Загострюється ситуація і в Донбасі у зв'язку із закриттям шахт.

У народному господарстві жінки переважають над чоловіками. Часто-густо вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну. Це ще один із чинників демографічної кризи в Україні.

За тим, у скільки змін працює підприємство, визначається його коефіцієнт змінності. У більшості промислових підприємств Украї-ни цей коефіцієнт невисокий і не перевищує 1. У нашій країні вста-новлено восьмигодинний робочий день. Оскільки доба має 24 години, обладнання і робітники можуть працювати у три зміни (коефіцієнт - 3). Отже. для того щоб збільшити випуск продукції, не обов'язко-во будувати нові заводи і фабрики. Необхідно повніше й ефективн-іше використовувати устаткування і робочу силу протягом доби. В цьому полягає також один із резервів підвищення рівня зайнятості населення.

Безробіття і