Важливі цілеспрямовані реформи були проведені в соціально-економічній і політичній сферах. Перетворення післявоєнного років легалізували організації трудящих, покінчили з феодальними пережитками у відносинах між працею й капіталом. Аграрна реформа практично ліквідувала феодальне землеволодіння. Антимонополістичні заходи дали поштовх перебудові старої структури японських концернів і відновленню методів керівництва виробництвом. При цьому під час деконцентрації економічній владі й демонополізації не було допущено ослаблення промислового потенціалу. В 1949р. під чинність закону про деконцентрації не потрапили банки, а число компаній, що розпускають, було обмеженим. великі компанії, Що Залишилися, повинні були брати участь у відновленні економіки.

Відмова від війни, зафіксована в ст. 9 конституції 1947р., визначив те, що Японія мала найменше в порівнянні з іншими провідними західними країнами тягар військових витрат - менш 1% ВВП. Ці й іншої специфічні для Японії умови додали прискорення процесам економічної перебудови й розвитку.

Забезпечення швидких темпів економічного росту вимагало високого рівня нагромадження. Воно майже повністю забезпечувалося внутрішніми заощадженнями, кожен компонент яких був великим за міжнародними стандартами. У зв'язку із цим реальні дисконтні ставки були нижче, ніж в інших країнах, що створювало умови для росту інвестицій (табл. 1).

Таблиця 1. Норма заощаджень, % |

1950-1959 | 1960-1984 | 1990-1995

Японія | 11, 7 | (1869-1938) | 30,2 | 32,5 | 32,5

Британія | 12, 3 | (1860-1929) | 16,2 | 18,2 | -

Німеччина | 20, 9 | (1851-1928) | 26,8 | 23,7 | 23,7

Італія | 12, 9 | (1861-1930) | 19,8 | 21,0 | -

США | 18, 7 | (1869-1938) | 18,4 | 18,0 | 15,9

Джерело: Balassa В., Noland M. Japan in the World Economy. W., 1988, p. 83; World Economic and Social Survey. UN., 1997, p. 237.

Японська економіка відрізнялася високим рівнем капіталовкладень, що підвищувався багато років, дійшовши до величезної величини для промислово розвинених країн в 39% у першій половині 70-х років (1985р. - 28,5%, 1995р. - 28,7%). Основні капіталовкладення направлялися в активні елементи основного капіталу. Їхня норма в 1,5-2 рази перевершувала відповідний рівень інших провідних індустріальних країн, становлячи 16-19, 4% ВВП.

Висока норма нагромадження відбивала гігантський розмах нового будівництва й переустаткування існуючого виробничого апарата. Основні засоби йшли на створення нових виробничих потужностей. Це забезпечувало високий ступінь новизни встаткування - на рівні 5,5-6 років підтримувався його середній вік (США - 9 років). Організація серійного виробництва забезпечувала високу ефективність капітальних вкладень. У короткий термін у країні були створені розвинені комплекси галузей обробної промисловості.

Економічний розвиток у перші післявоєнні десятиліття відбувалося в умовах стабільно низьких цін на мінеральну сировину. Це дозволило Японії, базуючись на імпорті, створити потужні енерго- і ресурсномісткі й капіталомісткі виробництва: чорну й кольорову металургію, нафтопереробку, суднобудування й т.д.

За 1953-1971р. виробництво в обробній промисловості виросло в 10,6 рази, найбільшими темпами збільшувався випуск продукції машинобудування (24,9 рази), нафтопродуктів і кам'яного вугілля (19,3 рази), хімії (12 разів), стали (10,6 рази). Хоча здавалося, що капіталомісткий напрямок розвитку суперечить теорії конкурентних переваг, воно створило потенціал для швидких технологічних перетворень, забезпечення зайнятості й підвищення рівня життя.

Паралельно розвивалися трудомісткі галузі промисловості, такі, як бавовняна, радіотехнічна, автомобільна.

Приблизно до середини 60-х років ріст виробничого апарата забезпечувався масовим припливом робочої сили із сільського господарства. Використання дешевої, але досить утвореної робочої сили забезпечувало випуск конкурентноздатної продукції. В 1947р. у країні була уведена система загального 9-літнього утворення, а в наступні десятиліття - вищий щабель навчання. У результаті був забезпечений високий рівень загальноосвітньої й кваліфікаційної підготовки. Зараз понад 95% молоді відповідного віку закінчують повну середню школу й приблизно 1/3 випускників надходить у вузи.

Господарський розвиток Японії в 50- 60-і роки відзначалося особливостями в інноваційній політиці, що ґрунтувалася на запозиченні наукових досягнень інших країн, на створенні товарів, що містять у собі незначні технологічні вдосконалення. Це дозволило їй створити широкий набір виробництв як у традиційних, так й у сучасних галузях, заощадити значні фінансові й матеріальні ресурси й забезпечити великий виграш у часі.

Період 70—80-х років. Напрямку розвитку. В 70-і роки почався новий етап у розвитку японської економіки. Різкий ріст цін на сировину й енергетичні ресурси на світових ринках створив нову ситуацію для ресурсномістких галузей, a почавшийся із середини 60-х років ріст реальної заробітної плати почав підривати конкурентноздатність трудомістких галузей. До 70-х років Японія була практично єдиної серед промислово розвинених держав країною з дешевою робочою силою. Дія колишніх факторів, що сприяють високим темпам економічного росту, виявило структурне відставання японської промисловості, і національне господарство змушене було переходити до енерго- і матеріалозберігаючим технологій, до випереджального росту наукомістких галузей. Поворот до нового типу відтворення був також пов'язаний з підвищенням ролі послуг.

Частка обробної промисловості в структурі валового внутрішнього продукту підвищувалася до початку 70-х років (36,8% ВВП в 1970р.), після чого вона стала знижуватися й в 1995р. склала 24%. У рамках обробної промисловості відбулися серйозні зрушення. Зросла частка машинобудування з 30,7%