Японії за останні десятиліття перетерпіла поступові зміни від «напівдержавної» до більше відкритої й опирається на ринкові принципи. Так, багато промислових компаній перейшли на принципи прямого фінансування (випуск цінних паперів, особливо акцій й інших інструментів). В 1981-1985р. випуск акцій й інших інструментів, таких, як оборотні й гарантовані цінні папери, становив ? мобілізуємих фірмами засобів. В 1989р. вони вже перевищили 70%. Однак все це час державні органи, зокрема, міністерства фінансів, зовнішньої торгівлі й промисловості, виконували функції адміністративного регулювання господарюючих суб'єктів, протекціоністської й патерналістського їхнього захисту, приділяючи першорядну увагу стабільності господарського середовища.
Японія в міжнародних економічних відносинах
У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне із провідних місць у міжнародних економічних відносинах. На початку 90-х років вона вийшла на друге місце у світі по загальному обсязі закордонних прямих капіталовкладень (15% загальносвітового обсягу). У попередні десятиліття провідною формою відносин виступала зовнішня торгівля. По розмірах експорту Японія уступає тільки США й ФРН, на її частку доводиться 9-10% світового експорту (1994-1995р.). По величині експортної квоти вона може бути віднесена до напіввідчиненої економіки. За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Ряд галузей промисловості майже повністю працює на експорт (виробництво годин, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83%, копіювальних машин - 77%).
Розвиток і структура зовнішньої торгівлі. За останні 50 років фізичний обсяг експорту Японії збільшився більш, ніж в 70 разів, його темпи майже у два рази випереджали приріст світового експорту.
В основі успіхів японських компаній на світових ринках лежить конкурентноздатність продукції, що формується за рахунок високої якості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми. Японські фірми відомі ефективно розвитий системою всебічного й послідовного контролю й керування якістю продукції, що зв'язана насамперед з характером організації виробництва. Ритмічність і гнучкість виробничого процесу, його здатність до переналагодження й випуску нової продукції, поставки комплектуючих виробів і сировини точно в строк істотно підвищують якість продукції й ефективність роботи підприємств. Ріст рівня автоматизації й роботизації, використання систем контролю за якістю встаткування, високий рівень нормування технологічних меж також дозволяють значно поліпшувати якість товарів, що випускають. Принцип автономізації виробництва припускає випуск кінцевого виробу з повним контролем якості й гарантіями без дефектності.
Один з методів конкурентної боротьби японських фірм — швидка зміна моделей. Період розробки нової продукції в них коротше, ніж у США.
При всій важливості зазначених вище факторів високої конкурентноздатності японських товарів на світових ринках варто мати на увазі, що вартість робочої сили в одиниці продукції в Японії була нижче, ніж у США й ряді інших промислово розвинених країн. Вартісний компонент компенсував відставання японських компаній в одному з найважливіших факторів конкурентноздатності — продуктивності праці. По оцінках окремих японських дослідницьких організацій, Японія на 1/3 відстає від США за рівнем продуктивності праці в обробній промисловості. Розрив у цьому показнику скоротився (1975р. - 50%), але залишається значним. Відставання в рівні продуктивності праці багато в чому зв'язано зі стратегією великої кількості японських фірм, які приділяють першорядну увагу не прибуткам, а їхній частці на ринку. На загальний стан справ впливає й та обставина, що продуктивність праці на дрібних і середніх підприємствах значно уступає показникам великих, становлячи 40% від рівня великих підприємств. Це стримує загальні показники всієї промисловості.
Високий рівень продуктивності праці досягнуть у чорній і кольоровій металургії, хімічній промисловості, де він значно перевищує американські показники. У всіх інших галузях відзначається відставання, навіть у таких, як автомобілебудування й електротехніка, де японські компанії мають сильну конкурентноздатність. Там рівень продуктивності становить 78 й 85% американського.
Японія довгий час займала провідне місце по конкурентноздатності своїх товарів на світових ринках. У результаті ослаблення цінового фактора вона опустилася на третє місце в 1993р. після Сінгапуру й США. Відбувся значний ріст вартості робочої сили приблизно з 60% наприкінці 80-х років до 70% доданої вартості в 1994р. (45% в 1960р.).
У післявоєнний період істотні зміни перетерпіла структура експорту. До 60-х років переважне місце в ній займали споживчі товари: радіоприймачі, телевізори, текстильні вироби. Потім провідні позиції зайняли продукція чорної металургії, суду, автомобілі - понад 60% експорту. В 80-і роки відбулося нове зрушення в структурі японського експорту. При збільшенні частки автомобілів і побутової електротехніки вперед став виходити експорт капітальних засобів. Значно зросла частка продукції загального машинобудування (13,9 й 24,1%), електромашинобудування (9,9 й 25,6%), наукового встаткування, оптики (3,7 й 4,5% за 1980- 1995р.).
По окремих видах продукції на частку японських компаній доводиться вагома частина експортних поставок у світі: напівпровідники - 50%, легкові автомобілі - 22%, конторське й телекомунікаційне встаткування - 22,6%, сталь - 17,4%. Перетворення Японії в один з головних світових експортерів продукції машинобудування й наукомісткої продукції стало підсумком її промислового й науково-технічного розвитку.
Структура імпорту відбиває процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства й бідність мінеральної вітчизняної бази. Японію відрізняє найнижча серед промислово розвинених країн ступінь само забезпеченості сировиною й паливом, країна майже повністю залежить від ввозу багатьох видів мінеральної й сільськогосподарської сировини. По багатьом видам мінеральної сировини вона виступає великим покупцем на світових ринках. На неї доводиться понад 30% світового імпорту залізної руди, понад 19% руд кольорових металів, кам'яного вугілля, бавовни й вовни.
На перших етапах економічного розвитку структура виробництва визначила більшу залежність Японії від країн, що розвиваються, - біля половини її експорту й понад 40% імпорту. Південно-Східна Азія й країни Перської затоки дотепер є