Реферат

на тему:

Економічно - географічна характеристика Львівської області

Економічно – географічна характеристика.

Львівська область розташована на заході країни. Межує на півночі і північному сході з Волинською і Ровенською областями, на сході і південному сході з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні із Закарпатською областю. На заході проходить частина державного кордону України з Польщею. Площа 21,8 тис. км2 (3,6% площі України). Населення 2754,1 тис. чол.(5,3% населення України). Обласний центр – місто Львів. Львівська область поділяється на 20 районів, має 41 місто, 36 селищ міського типу, 1871 сільський населений пункт. У національному складі населення області переважають українці (89,5%). У гірській частині проживає етнічна група українців – бойки. Росіяни (7,6%) живуть переважно у містах. Проживає незначна кількість поляків, євреїв, білорусів та інших. Пересічна густота населення 126,3 чол. на 1 км2 (1990). Найгустіше заселене Передкарпаття, найменше – гірська частина. За густотою населення Львівська область належить до областей з вищим від середнього ступеню заселеності. Вона найбільш урбанізована серед західних областей України. Велика густота міських поселень (найбільша у Передкарпатті). Міське населення становить 60%. В області виділяють локальні системи розселення: Центральну, південну та північну. Найбільші міста: Львів, Дрогобич, Червоноград, Стрий, Борислав, Самбір. Серед міських поселень – полі функціональні (Львів, Дрогобич, Стрий), з перевагою промислово – економічної функцій (Червоноград, Новий Роздол, Новояворівське, Стебник), організаційно – господарської функцій місцевого значення (Ходорів, Золочив, Радехів, Самбір), рекреаційних функцій (Трускавець, Моршин, Великий Любінь, Немирів, Славське) торгово – прикордонних функцій (Мостиська). Великі і середні міста стали осередками маятникових трудових поїздок населення (до Львова щодня мігрує близько 140 тис. чол.). Львівська область багата трудовими ресурсами. У народному господарстві зайнято 1284 тис. чол. Частина трудових ресурсів у промисловості становить 37,9%, будівництві – 8,1%, на транспорті та у зв’язку – 7,2%, у сільському господарстві – 13%, невиробничій сфері – 25%.

Природно – ресурсний потенціал.

Геологічна будова області дуже складна, що зумовлено її положенням на межі трьох великих тектонічних структур – Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи і Карпатської складчастої системи. Дорифейський фундамент південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи лежить на глибині 5 – 6 км, він перекритий різновіковими відкладами осадочного чохла, які утворюють Волино-Подільську монокліналь, Львівський палеозойський прогин і Львівську крейдову западину. Верхню частину розрізу становлять мезозойська теригенно-карбонатна товща, неогенові вапняки, піски і глини та антропогенові льодовикові, водно-льодовикові грубоуламкові й піщано -

глинисті відклади. Невеликий фрагмент Західноєвропейської платформи вклинюється між Львівським палеозойським прогином і Карпатською складчастою системою. Його складно дислокований нижньопалеозойський фундамент перекритий спільним із Східноєвропейською платформою мезо-кайнозойським чохлом. До структур Карпатської складчастої системи у межах області належать: Карпатська покривно-складчаста споруда, представлена Кросненською зоною, де розвинуті переважно олігоценові пісковики й аргіліти, і Скибовим покривом – серією насунутих одна на одну антиклінальних складок – скиб з верхньокрейдяного і палеогенового флішу; Передкарпатський прогин, виповнений потужною товщею молас, яка залягає на палеозойський і мезозойських платформних утвореннях, частково – на флішових верствах.

Львівська область відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. Рельєф області на південь гірський, далі на північ знімаються на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосанській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. Рівнина Малого Полісся плоскорівнина в центральній частині і слабохвиляста на окраїнах, оточена виразними уступами. Подільська височина розчленована річками та ярами, має плосковерхні вододіли, круті схили, значні (60 – 120м.) перевищення висот надають височині горбогірного характеру. Найбільш підвищені її частини в межах Львівської області: Розточчя (до 397 м.), Гологори з найвищою вершиною рівнинної частини області – г. Камулою (471м.) та Вороняки (до 440м.). На Львівському плато розвинуті карстові форми рельєфу. На Передкарпатті, відокремленому долиною р. Дністра від Українських Карпат, значні площі займають тарасові поверхні. Найменш розчленована Дрогобицька височина. На південному – заході простягаються Українські Карпати. Їхню зовнішню смугу становлять Бескиди, що складаються з паралельних хребтів і долин. Пересічна висота Верхньодністровських Бескид 750м. та Сколівських Бескид – 1200 – 1360м. Внутрішню смугу утворює Вододільний хребет з г. Пікуй (1480м.) – найвищою точкою Львівської області.

Надра Львівської області багаті на корисні копалини; найбільше значення мають паливно – енергетичні та сировина для хімічної промисловості. Горючі корисні копалини представленні нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько – Волинського басейну), торфом. Значні поклади калійної та кам’яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійної солі),сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення мають запаси природних будівельних матеріалів (гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної). Є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальної грязі.

В цілому область добре забезпечена мінерально – сировинними ресурсами.

Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (значна кількість опадів, швидка зміна погоди тощо), а також континентальних повітряних мас. Зима відносно тепла, з частими відлигами, літо тепле, але не жарке, іноді прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кількістю хмарних і дощових днів. У горах клімат значно суворіший, спостерігається зниження температури з висотою (на 100м. висоти більше 0,5о). Пересічна температура січня –3,9о на Малому Поліссі, - 4,7о на Подільській височині, -4,1о на Передкарпатті, -6,1, -6,6о у Карпатах; липня відповідно +18,2, +18,7, +18о та +16, +15о. Тривалість