Біологічні ресурси України

Україна належить до країн з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання різноманітних природних ресурсів. Цьому сприяє як наявність їх значних багатств, добра господар-ська освоєність та доступність території, зростаючі потреби в цих ресурсах, сприятливі умови для їх експлуатації. По-перше, за питомими (на 1 чол. на 1 km2) масштабами та інтенсивністю вико-ристання ресурсів, Україна випере-джує всі розвинуті країни світу і, безперечно, зай-має перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка харак-теризується високими масштабами споживання.

Останнім часом дедалі активніша роль у вирі-шенні природоохоронних проблем відводиться вивченню громадської думки; суттєво розширю-ються права й можливості місцевих органів вла-ди. І головне, виділяється щораз більше коштів на організацію раціонального використання і на-лежну охорону водних, земельних, лісових ресур-сів, на забезпечення чистоти атмосферного повіт-ря. Якщо капітальні вкладення на ці заходи у 1973—1975 роках (з 1973 p. почала друкуватися відповідна статистика) становили 917 млн. крб., 1976—1980 — 1169 млн. крб., то у 1981—1985 ро-ках — 1864 млн. крб. У 1989 p. вони досягли 510 млн. крб. Загальна сума усіх витрат на охорону й раціональне використання природних ресурсів (включаючи витрати на лісове господарство) ста-новила за 1981—1989 pp. 14,8 млрд. крб., у тому числі за 1989 p. — 2,1 млрд. крб. З цієї суми 1,5 млрд. крб. йшло на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд і установок, 510 млн. крб. на державні капітальні вкладення, 136 млн. крб. на лісове господарство, раціональне використання-земельних ресурсів.

Особливої гостроти й актуальності набуває в Ук-раїні охорона водних ресурсів. На ці потреби у республіці витрачається близько 60 % усіх держав-них капітальних вкладень, що виділяються на охо-рону навколишнього середовища (у 1989 p. — 323 млн. крб.). Йдеться, зокрема, про фінансові й ма-теріальні ресурси, що надходять на охорону дуже забруднених вод Чорного та Азовського морів, збереження й поліпшення стану малих рік і во-дойм. Необхідне підвищення ефективності очис-них споруд і установок, більш широке викорис-тання для зрошування та інших цілей очищених і рудникових вод. Нерівномірність розміщення вод-них ресурсів по території республіки та зростаю-чий їх дефіцит, найбільш гострий у південних та центральних областях, потребує негайного запро-вадження водозберігаючих технологій, організа-ції безстічних виробництв, економного витрачан-ня води для зрошення, а також в комунальному господарстві, побуті.

Актуальною є проблема раціонального викорис-тання свіжої води, зокрема поліпшення структури її споживання. Останнім часом обсяг виробництва свіжої води становить близько 30 млрд. м за рік. Основна її кількість (56 % у 1989 p.) йде на вироб-ничі потреби (без сільського господарства), для зрошення, обводнення та сільськогосподарського постачання (29 %) і на господарсько-питні потре-би (15 %). Природоохоронні заходи передба-чають скорочення втрат води, раціоналізацію водопостачання, насамперед при зрошенні, ширше впровадження систем оборотного і послідовного використання води, будівництва і введення в дію об'єктів по очищенню стічних вод. Найбільше сві-жої води споживається в Запорізькій (4,5 млрд. м3), Дніпропетровській (3,7), Донецькій (3,4) обл.; Кримській (2,6), Київській (без Киє-ва—2,2), Херсонській (1,9 млн. м3).

Останнім часом вжито певних заходів, спря-мованих на поліпшення водоочищення: за роки одинадцятої п'ятирічки в цілому по Україні ски-дання забруднених стоків скоротилося майже вдвічі; знижувалося воно і в роки дванадцятої п'я-тирічки. Однак проблема ще .далека від вирішен-ня: деякі підприємства, особливо чорної металур-гії, хімії та нафтохімії, вугільної, харчової та ін-ших галузей промисловості певну частину вико-ристаної води не очищають.

Створення заповідних територій, збереження генофонду планети мають важливе значення для охорони природних ландшафтів. У сві-ті нараховується понад - 2600 великих заповідних територій, загаль-ною площею понад 4 млн. км2 (3% суші планети). За останні роки в Україні сформовано цілу мережу при-родно-заповідних територій (5350 територій і об'єктів) зага-льною площею понад 1,1 млн. га, яка значно збільшилася порівняно з минулим, але все одно становить всього близь-ко 2% території України, що неприпустимо з екологічної точки зору.

Почався період формування нових природно-заповідних те-риторій, досліджується їх сучасний екологічний стан, можливо-сті, вивчаються соціально-екологічні аспекти.

За функціональними особливостями території поділяються на: природні національні парки, заповідники, заказники, пам'ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоо-логічні парки, парки - пам'ятники садово-паркового мистецт-ва, заповідні урочища.

На території України функціонують:

- 3 природні національні парки. Вони створюються з метою збере-ження природних комплексів з особливою (екологічною, істо-ричною і естетичною) цінністю і використання їх в рекреацій-них, наукових і культурних цілях (Швацький, Карпацький, Синевір).

- 17 державних заповідників, втому числі:

2 біосферних Державні заповідники мають на меті збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони при-родних комплексів, вивчення природних процесів та явищ, розробки наукових основ охорони природи. Господарська дія-льність в їх межах заборонена (Розточчя, Медобори, Асканія Нова, Український степовий. Чорноморський, Дунайські плав-ні, Ялтинський та ін.) (Чорноморський, Асканія Нова),

2 державних заповідно-мисливські господарства, близько 1600 заказників Державний заказник - територія, яка виділяється з метою збереження та відновлення окремих або кількох найбільш цін-них або унікальних комплексів, які входять до Червоної книги. Державні заказники поділяються на: ландшафтні, лісові, бота-нічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, гідро-логічні, палеонтологічні, геологічні (Касперівський - ландшаф-тний, «Дача Галілея» - лісовий, Галицький - ботанічний, Чистилівський - зоологічний тощо).

2655 пам'я-ток природи Державна пам'ятка природи - територія або окремий при-родний об'єкт, що мають особливу цінність і беруться під охо-рону для збереження в природному стані.

8 ботанічних садів, що утворюються з метою збережен-ня, вивчення і збагачення в спеціальних умовах різноманітних рослин