РЕФЕРАТ

на тему:

„Атлантичний океан”

Атлантичний океан, другий за розмірами після океан на , між , , і .

Охоплює моря: , , з , , , а також , , , затоки; площа 91,6 млн. км.2, внутрішні та окраїнні моря займають близько 16% площі; серединою Атлантичного океану від півночі тягнуться центральноокеанічні хребти: Гаккеля, Мона, Рейк'янес, Серединно-Атлантичний, які розділяють басейни океанічного дна; середня гл. 3332 м; до Атлантичного океану впадають: , ріка , , , , , , , , , , , , віддаючи разом близько 60% маси материкових вод, що стікають до світового океану; судноплавний, в основному з до і , а також через і ; головні порти: (), (), (), (), (), (), , ().

Атлантичний океан, океан, що розділяє Європу та Африку на сході з Америкою на заході, названий, мабуть, на ім'я легендарної землі Атлантиди; площу 81500 тис. кв. км; з Північний Льодовитим океаном і Антарктичними морями - 106,200 тис. кв. км; середня глибина 3 км; максимальна глибина у западині Мілуокі в розломі Пуерто Ріко 8648 м. Серединно-Атлантичний хребет, частиною якого є Азорські острови, острів Вознесіння, Св. Єлени і Трістан да Кунья, ділить океан з півночі на південь. Лава, що витікає в його середній частині, щорічно збільшує відстань між Африкою й Америкою. Північна частина Атлантичного океану найбільш солона серед інших океанів і має найбільшу висоту хвиль припливів. У 1960-их - 1980-их середня висота хвиль збільшилася на 25%, максимальна змінилася з 12 м до 18 м.

Атлантичний океан — самий вивчений і освоєний людьми зі всіх океанів. Свою назву він отримав на ім'я титана атланта (по грецькій міфології, тримаючого на своїх плечах небесне зведення). В різний час його називали по-різному: "Море за Геракловимі стовпами", "Атлантік", "Західний океан", "Море мороку" і т.д. Назва "Атлантичний океан" вперше з'явилася в 1507 році на карті Вальд-Земюллера, з тих пір назва затвердилася в географії.

Межі Атлантичного океану по берегах 4-х континентів (Євразія, Африки і обох Амерік) — природні, з океанами — умовні: на півночі з Північним Льодовитим океаном, на заході і сході відповідно з Тихим і Індійським океанами. Принцип проведення меж у ряду авторів різний: А. В. Гембель вважає, що самими репрезентативними є межі, проведені за гідрологічними даними (водному балансу, солоності; температурі і динаміці вод). Проте відсутність достатньої кількості даних в цілому ряді регіонів не дозволяє враховувати ці чинники і проводити по них межі. Тому, частіше за все межі проводять по орографічних одиницях: підводним плато, хребтам, мілинам, островам, де талових немає — по локсодромії. Тобто лінії, січної меридіани під одним і тим же кутом. Межа з Північним Льодовитим океаном звичайно проводиться по 70° с.ш. Баффінова Земля — острів Дісько, мис Брустер (Гренландія) — 61° с.ш. на Скандінавському півострові; межа з Тихим океаном острів Осте (Вогненна Земля) до мису Штернек (Антарктида); межа з Індійським океаном — мис Голковий, і по 20° в.д. до Антарктиди. Решта меж — сухопутні, по береговій лінії материків. Приведені вище межі узяті з Атласів океанів, видавництва Міністерства оборони СРСР і ВМФ, 1980 рік, вони офіційно прийняті в нашій країні. В позначених межах площа океану складає 93,4 млн. км2, об'єм води 322,7 млн. км2. Обмін води відбувається за 46 років, що в 2 рази швидше, ніж в Тихому.

Значна роль Атлантики в житті людей багато в чому пояснюється чисто географічними обставинами: його великою протяжністю (від Арктики до Антарктики) між 4-ма материками. Він роз'єднує платформені структури на континентах, географічно зручні для поселення людей. В океан впадають крупні і середні річки (Амазонка, Конго, Нігер, Міссісіпі, Святого Лаврентія і інші), які служили і служать природними шляхами сполучення; прорізаність берегової лінії Європи, наявність Мексиканської затоки, Середземного моря, також сприяли розвитку мореплавання і освоєнню океану. Атлантичний океан має декілька середземних морів (Балтійське, Средіземноє, Чорне, Мармурове, Азовське) і 3 крупні затоки: Мексиканський, Біськайській і Гвінейський. В океані є острови і архіпелаги (правда, значно менших розмірів, ніж в інших океанах). Особливо великі скупчення островів знаходяться біля берегів Центральної Америки: Великі і Малі Антільські, Багамські; біля берегів Південної Америки — Фолклендські. В південній частині океану — Південні Оркнейськіє і Південні Сандвічеви; біля берегів Африки — Канарські, Зеленого Мису, Азорські, Мадейра, Прінсипі, Сан-Томі і ін. Найбільші острови біля берегів Європи: Великобританія, Ірландія. В осьовій зоні океану острова Ісландія, Вознесенія, Св. Олени.

Кліматичні умови Атлантики багато в чому визначаються його великою меридіональною протяжністю, особливостями формування баричного поля. Своєрідністю конфігурації акваторії більше в помірних широтах, ніж в екваторіально-тропічних. На північній і південній околиці знаходяться величезні регіони охолоджування і формування вогнищ високого атмосферного тиску Гренландського і Арктичного басейнів, Антарктиди — на півдні. Через могутній центр охолоджування — Антарктиди, Південна півкуля значною мірою холодніше північного, термічний екватор над Атлантикою, як і для планети, зміщений в Північну півкулю. В північній частині Океану розташований Ісландський мінімум, особливо активний глибокий в зимовий час, він визначає характер погоди не тільки над океаном, але на значній території Євразії. Розташований південніше північно-атлантічеській (Азорський) максимум найбільш активний влітку, в ньому формується морське топіче повітря. В