РЕФЕРАТ

на тему:

„Атлантичний океан”

Другий за розміром океан – Атлантичний. Він простягнувся в меридіальному напрямку і обмежений Європою, Африкою, Північною і Південною Америками, а на півдні його води омивають Антарктиду.

Атлантика була єдиним реальним океаном, відомим жителям Європи в античні часи.

В уявленні стародавніх греків океан оточував землю з усіх боків. У ньому брали початок усі морські течії, всі ріки і всі джерела, до нього ж стікала вся вода з землі. Грецькі мудреці думали, що з океану сходять і в нього опускаються усі світила – Сонце, Місяць і зірки, крім сузір’я Великої Ведмедиці, що ніколи не торкається води.

Весь обшир океану ніхто з греків, звичайно, бачити не міг, але, коли їхні кораблі, рухаючись на захід, виходили із Середземного моря, поглядам вражених моряків відкривалася безбережна водна гладість, що з’єднувалася на обрії з небом. Згідно з грецькою міфологією там, на крайньому заході, жив титан Атлант, який тримав на своїх плечах небесне склепіння.

За ім’ям цього титана і весь водний простір на захід від Європи стали називати Атлантичним океаном.

До басейну Атлантичного океану належать 13 морів. На Американському узбережжі – Карибське; біля берегів Антарктиди – Уедделла; всі інші знаходяться в Старому Світі. Тільки одне з цих морів, Північне, має широкий зв’язок з океаном, інші ж відмежовані від нього сушею. Маленьке Ірландське море розташоване між островами Велика Британія та Ірландія. Балтійське глибоко входить в північну частину Європи. Південна група внутрішніх морів з’єднана між собою вузькими протоками. Це Азовське, Чорне, Мармурове, Егейське, Адріатичне, Тірренське, Іонічне і Середземне, тільки останнє з них має безпосередній зв’язок з океаном через вузьку Гібралтарську протоку.

Крім перерахованих морів, що мають берегову лінію, посредині Атлантичного океану знаходиться чотирнадцяте море, позбавлене берегів. Воно назване Саргасовим через безліч водоростей саргасо, що плавають на його поверхні. Саргасове море знаходиться всередині овального кільця океанічних течій: Північної Пасатної, Гольфстріму і Канарської. Ці течії і вважаються „берегами” моря. Водорості саргасо, за ім’ям яких воно назване, вкривають приблизно десяту частину моря. „Саргасо” – по-португальськи „виноград”; водорості засіяні безліччю кулястих поплавків, що віддалено нагадують виноградини. Першими європейцями, які побачили Саргасове море, були моряки Колумба.

На американському узбережжі Атлантики океан заглиюлюється в материк, утворюючи затоки Святого Лаврентія мексиканську. Третя затока – Біскайська – розташована біля берегів Європи між Іспанією і Францією, четверта (Гвінейська) обмежена берегами Африки, що в цьому місці утворюють майже прямий кут.

На відміну від Тихого океану в Атлантичному дуже мало островів. Більшість їх знаходиться поблизу материків, і тілкьи Азорські піднімаються над водами центральної Атлантики.

Жоден океан не отримує стільки прісної води з річок, скільки Атлантичний, адже майже всі річки ц його басейн. Площа Атлантичного океану 93360000 км2. Як і Тихий, він простягається від субарктичних широт до Антарктики і має такі розміри.

На півдні Атлантичного океану знаходиться Південно-Сандвічевий жолоб із глибиною 8228 м. Він розташований біля Південних Сандвічвих островів, на сході від Вогняної Землі. У районі Великих Антильських островів біля острова Пуерто-Ріко знаходиться найглибший жолоб океану – Пуерто-Ріко. Його глибина становить 8472м.

Середня глибина Атлантичного океану – 3597 м., вона менше, ніж у Тихого та Індійського. У полярних широтах могутні льодові язики виходять із глибин Гренландії та Антарктиди і нависають над холодними блакитно-зеленими водами океану високими брилами прозорого льоду. Часом вони з гуркотом відламуються і великими крижинами – айсбергами – виносяться у відкритий океан до 400 північної широти. Ці райони Атлантики небезпечні для судноплавства. Південна тропічна частина океану перебуває під впливом південно-східного пасату. У ній практично немає циклонів. Небо лише злегка затьмарене купчастими хмарами. Колір води в цій частині океану коливається від темно-блакитного до яскраво-зеленого (біля Африки). Води зеленіють при наближенні до екватора. Життя тут дуже багате: щільність планктону становить 16 тисяч особин на літр; спостерігається велика кількість летючих риб, акул та інших хижих риб.

Над екваторіальною Атлантикою небо закрите щільними хмарами. Тут дуже спекотно і задушливо, впродовж усього року випадають рясні дощі. Прибережні води тут зелені і каламутні, оскільки до океану впадають великі ріки – Амазонка, Конго та інші. Ця частина Атлантики характеризується меншою солоністю, бо ріки сильно опріснюють цю частину океану. Тут дуже багата флора і фауна.

У північній протічній частині Атлантики панує штиль, а небо найчастіше ясне. Але тут нерідко трапляються ті самі легендарні урагани, що ламали щогли і скидали за борт гармати. Саме через таку непостійність Атлантичний океан часто називають найбільш непередбачуваним. Колір води тут зеленкувато-блакитний. Ця частина океану дуже багата життям, причому багатші саме холодні води. Тут виловлюють у великій кількості скумбрієвих, палтуса, камбалу, оселедець, макрель, кефаль. Ознакою багатства фауни є велика кількість акул.

Через північну тропічну частину океану проходить велика тепла течія Гольфстрім. Вона відчувається тут до глибини 800 м. і досягає швидкості 1,7 м/с. Якщо до 500 західної довготи напрямок Гольфстріму просліджується достатньо чітко, то на схід його потік розширюється та течії, що прямують у різні боки. Ця частина океану називається „дельтою” Гольфчтріму. Цілий рік у цьому районі часті негоди, половина всіх днів у році – дощові.

Шельфи Атлантики багаті родовищами корисних копалин. У Північному і Карибському морях та Мексиканській затоці видобувають нафту. Біля берегів Флориди – фосфорити.

З епох Великих географічних відкриттів Атлантичний океан став головним водним шляхом на