У Світовому океані концентрація хімічних елементів відновлюється за порівняно короткий час за рахунок великої рухомості води. Видобування деяких розсіяних елементів із водного розчину вже зараз нерідко вигідніше переробки гірських порід. Тому використання хімічних ресурсів Світового океану буде весь час зростати.

У Світовому океані зосереджені величезні, по суті кажучи, невичерпні енергетичні ресурси. Це в першу чергу паливо для атомних електростанцій: уран, радій, важка вода. Вже почала використовуватись енергія припливів. Робляться спроби освоїти енергію хвиль, морського прибою, течій тощо.

Цими гострими проблемами аж ніяк не вичерпується та роль, яку океан відіграє в житті та господарській діяльності людини. Можна також нагадати про перспективи використання опріснених морських вод для задоволення “водної спраги” планети. Ускладнюються задачі навігаційного забезпечення зростаючого флоту, що займається морськими промислами, перевезенням масових вантажів, пасажирів, охороною територіальних вод.

Зараз жодна держава, якою б вона малою чи великою не була, не може обмежитись вивченням природи тільки своєї країни. Запаси природних ресурсів та їх розміщення, темпи їх відновлення, а також формування навколишнього середовища залежить від процесів, що протікають на обширах планети, а нерідко і всієї земної кулі. Цим і визначається прагнення до проведення глобальних досліджень об’єднаними силами та засобами багатьох держав світу.

Головна задача освоєння Світового океану полягає в тому, щоб на базі його величезних природних ресурсів створити таке ж високо розвинуте господарство, як і на суходолі, і яке буде основою існування людства. Морські промисли, подібно мисливству, повинні бути замінені гарно організованим морським фермерством. Воно потрібно також для вирощування і культивації водоростей, молюсків і ракоподібних. Рибальство буде повністю витіснене рибоводством. Морське тваринництво дозволить розводити морських котиків, каланів, тюленів, моржів і китів.

Таким способом може бути отримана значна кількість продуктів харчування, кормів для домашньої худоби та птиці, а також різноманітна сировина для багатьох видів промисловості. Морська енергетика, морська хімія, морська гірничо-видобувна та переробна промисловості стануть важливими галузями господарської діяльності людей.

Все це дозволить різко збільшити світове виробництво предметів споживання та забезпечити зайнятість зростаючому населенню планети. Буде побудована велика кількість морських поселень і морських промислових міст, де будуть працювати акванавти, зайняті господарським освоєнням океану та освоєнням його багатств. Розширення комплексних досліджень Світового океану буде сприяти забезпеченню засобами існування населення планети, що швидко зростає та розвивається.

Історія підрозділів Світового океану починається з глибокої давнини і тісно пов’язана з розвитком людських знань про водну оболонку планети. Такі поняття як «океан», «море», «затока», «протока», існують з глибокої давнини. Незважаючи на те, що розподілом Світового океану займались багато вчених та організацій, єдиної, всіма визнаної класифікації до цього часу винайти не вдалося. Це пояснюється тим, що визначення меж у відкритому океані зустрічає значні труднощі.

Можна було б подумати, що в крайньому разі у відношенні до кордонів, що проходять по берегах материків і островів, повинна існувати повна ясність. Здавалося б, важко винайти щось більш обґрунтоване, ніж берегова лінія. Але, виявляється, і в цьому немає єдиної точки зору.

Значно більш важким є визначення морських кордонів окремих частин Світового океану. За такі пропонувалось приймати меридіани та паралелі, області найбільшого відчленування від суміжних районів, зокрема підняття дна, окремі гідрофізичні характеристики, а також різні умовні лінії, що проведені по тим чи іншим міркуванням.

Все це призвело до того, що з плином часу в розподілі Світового океану склалась значна плутанина. Вона визначилась не тільки різними підходами, але й історично в результаті того, що досить подібним частинам Світового океану давали різні терміни. Так, наприклад, цілком однотипні простори, розташовані по обидві сторони півострова Індустан, в одному випадку названі морем (Аравійським), в іншому - затокою (Бенгальською). Те ж саме можна сказати у відношенні інших об’єктів, що лежать поруч: Червоного моря й Перської затоки, Карибського моря й Мексиканської затоки тощо. Навряд чи має сенс поділяти практично єдиний басейн на два моря: Норвезьке й Гренландське. Очевидно, також немає сенсу називати окремі частини Середземного моря окремими морями, а не його затоками. Називають же затоками і куди більші за розмірами акваторії, ніж середземні моря: Гудзонова, Бенгальська, Аляскинська, Мексиканська тощо. Існують достатньо обґрунтовані міркування і про те, щоб Північний Льодовитий океан вважати середземним морем. Можна було б навести ще багато прикладів невдалого та неправильного поділу Світового океану.

Але чи так вже це важливо і чи є взагалі сенс займатись цим питанням? Справа, виявляється не тільки в тому, що всяке упорядкування має цілком визначене самостійне наукове значення. Без цього неможливе взаєморозуміння. Воно пов’язане, головним чином, із забезпеченням флотів (торговельного, військового, промислового, пасажирського тощо) навігаційними посібниками. Невизначеність меж і назв окремих частин Світового океану вельми ускладнює «нарізку» морських карт, складання повідомлень мореплавцям, лоцій, атласів тощо. Ось чому з розвитком мореплавства та морських промислів, що мало місце в XVII - XIX ст.ст., виникло прагнення встановити точно визначені офіційні межі різних частин Світового океану й уточнити їх найменування.

У літературі по морезнавству існує декілька визначень терміну «Світовий океан». Так, засновник не тільки вітчизняної, але й світової океанології академік Ю.М. Шокальський Світовим океаном називав загальну сукупність усієї водної оболонки, що охоплює земну кулю безперервним шаром води. Близько до цього дано визначення і в працях багатьох інших авторів. Слід відзначити, що