відсутність культури вживання гідрохімічних і гідрологічних термінів і визначень, а також одиниць вимірювання різних величин. Тут спостерігається картина від повного хаосу у використанні - до перекручування і невірного вживання. Це і “забруднювачі”, які вживають замість “забруднювальних речовин”, і “гідрохімічний аналіз води” замість «хімічний аналіз» і т.д.
Але в цьому зауваженні хотілося б піти далі і навести приклади вже не студентської термінології, а тієї, що використовується у фахових виданнях і документах, які носять директивний характер, і до створення яких причетні випускники факультету. Так, у “Національній програмі з оздоровлення р.Дніпро і поліпшення якості питної води”, затвердженої Верховною Радою України в 1997р., вживається місцями так само невірно термін “забруднювач”. У Водному кодексі України, прийнятому в 1995р., введено єдиний термін “водокористувачі”, а в ДСТ України “Охорона гідросфери. Терміни і визначення» залишається два терміни - “водокористувачі” і застарілий “водоспоживачі”. Автори цього Державного стандарту України просто переписали терміни із старого ГОСТу колишнього СРСР.
Хочеться підкреслити, що робота кафедри гідрології та гідрохімії із залученням колег з інших установ над навчальними посібниками і підручниками, тлумачними словниками, повинна стати цілеспрямованою. Крім студентів географів, ця література буде в нагоді фахівцям різного профілю, яким з тих чи інших причин довелося вивчати водні проблеми, вчителям в школі. В цьому повинен полягати один з важливих напрямків діяльності кафедри.