ПНДЛ гідроекології і гідрохімії, зокрема досліджено антропогенну складову іонного стоку річок Приазов`я як джерело забруднення Азовського моря; в) вивчені закономірності поширення, накопичення і міграції хімічних компонентів у природних водах України: важких металів, неорганічних сполук азоту, нафтопродуктів, фенолів, пестицидів; г) розроблені методика і комплекс програмних заходів для створення електронних карт і картосхем за гідрохімічними, гідрологічними та іншими даними; д) узагальнені методи і результати природно-екологічної оцінки та дослідження процесів, пов`язаних з прогнозуванням і оптимізацією якості водного середовища, а також методи і результати розв`язання еколого-економічних проблем відтворення водних і грунтових ресурсів; е) оцінена можливість використання осадів стічних вод як добрив.
Ці результати знайшли втілення в статтях [76-90], навчальних посібниках [91-94,96], підручниках [95-97], монографіях [98-100], технічних умовах [101,102], патенті [103].
В роботі [93] було опубліковане одне з перших визначень поняття “гідроекологія” (Хільчевський В.К. та ін., 1995), в якому поєднуються гідрологічні, гідрохімічні і гідробіологічні процеси, що вібуваються як у водному об`єкті, так і на водозборі.
Суттєвим підсумковим результатом досліджень за 1991-1996 рр. є дисертація Хільчевського В.К. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю “гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія” [104], чим започаткований новий науковий напрямок в гідрохімії - агрогідрохімія, який було визнано ВАК України. На основі досліджень на експериментальних водозборах Придеснянської (зона мішаних лісів), Богуславської (лісостепова зона) і Велико-Анадольської (степова зона) водобалансових станцій була створена методологія оцінки впливу агрохімічних засобів на якість поверхневих вод. При цьому запропоновано геосистемно-гідрохімічний метод досліджень як різновид географо-гідрологічного методу [99, 113].
За результатами досліджень у ці роки виконана також дисертація Гребеня В.В. на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю “гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія” [105].
1997-2000 рр. На цьому етапі переважаючими напрямками в гідрохімічних дослідженнях були: а) оцінка впливу об`єктів атомної енергетики на гідролого-гідрохімічний режим та якість водних ресурсів (Пелешенко В.І., Ромась М.І., Закревський Д.В., Семерик В.М., Мельничук Ю.І.); б) дослідження закономірностей поширення, міграції і накопичення специфічних забруднюючих речовин у воді річок басейну Дніпра - в межах України (Пелешенко В.І., Савицький В.М., Закревський Д.В., Хільчевський В.К., Сніжко С.І., Шевчук І.О.); в) визначення пріоритетних чинників забруднення малих і середніх річок басейну Дніпра та розробка рекомендацій по зменшенню їх впливу на якість водних ресурсів (Пелешенко В.І., Савицький В.М., Хільчевський В.К., Сніжко С.І., Шевчук І.О.).
Крім того, виконувались роботи по вивченню стоку хімічних компонентів як джерела забруднення морських вод і ролі в цьому антропогенної складової стоку хімічних компонентів (Закревський Д.В., Шевчук І.О.); по вивченню органомінеральних добрив на основі стічних вод (Савицький В.М., Хільчевський В.К., Шевчук І.О.), по оптимізації гідрохімічного режиму в умовах техногенезу (Горєв Л.М., Яцюк М.В., Хільчевський В.К.) та оптимізації екосередовищ (Горєв Л.М. у співавторстві); досліджувались гідрохімічний режим річок Житомирської області (Сніжко С.І., Закревський Д.В., Пелешенко В.І.), гідроекологічні аспекти водопостачання і водовідведення, проблеми якості питної води (Хільчевський В.К.), гідрохімічні системи як комплекс хімічних речовин і процесів у природних водах (Сніжко С.І.) якість води малих водотоків і водойми м.Києва (Хільчевський В.К., Курило С.М., Бойко О.В.); спільно з екоцентром “НІЦ ВЕМОВ” розвивалися радіогідроекологічні дослідження (Самойленко В.М., Хільчевський В.К.).
Гідрохімічні дослідження в 1997-2000 рр. являли собою в цілому, з одного боку, продовження в тій чи іншій мірі наукових робіт, які проводились раніше, з іншого - стали завершальним етапом наукових досліджень в області гідрохімії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка в ХХ ст. У ці роки виходять в світ значна кількість наукових статей [106-141,145], рекомендації [142], підручники [143,144], монографія [146].
Важливим підсумковим результатом цих досліджень стала Всеукраїнська наукова конференція “Гідрологія і гідрохімія на межі XX-XXI сторіч”, яка відбулася 10-11 листопада 1999р. в Києві на географічному факультеті і була присвячена 50-річчю кафедри гідрології і гідрохіміїї. Матеріали цієї конференції лягли в основу наукового збірника “Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія”, 2000, т.1(відповідальний редактор Хільчевський В.К.), яким започатковано публікацію результатів досліджень в першу чергу в Україні по гідрології, гідрохімії і гідроекології [147]. Згідно постанови ВАК України від 13.12.2000р. №1-01/10 цей збірник включено до “Переліку фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук” з географічних наук (Бюлетень Вищої атестаційної комісії України, К., 2001, №1. - С.4.).
Важливою формою популяризації результатів гідрохімічних і гідроекологічних досліджень кафедри і лабораторії, розрахованою на вчителів і школярів - майбутніх абітурієнтів, стала публікація серії статей у газеті - тижневику Асоціації вчителів географії України “Краєзнавство, географія, туризм” у 2001р. [48 - 153].
Підсумкові результати гідрохімічних досліджень в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка наведені при характеристиці наукової школи гідрохімії [154], досліджень по гідрохімії осушуваних земель [30], при короткому розгляді історії кафедри гідрології і гідрохімії у зв`язку з її 50-річним (1949-1999рр.) ювілеєм [155 - 156].
Завершуючи розгляд розвитку гідрохімічних досліджень в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, варто відзначити внесок цих досліджень у навчальний процес на географічному факультеті.
З початком гідрохімічних досліджень розпочалась підготовка на кафедрі гідрології суші спеціалістів гідрологів - гідрохіміків. В 1976 р. кафедра гідрології була переіменована в кафедру гідрології і гідрохімії. Вперше в Україні ( і в колишньому СРСР) була відкрита нова спеціалізація - гідрохімія.
Впровадження результатів наукових досліджень по гідрохімії в навчальний процес здійснювалось шляхом використання цих результатів у складанні програм нових спецкурсів, розробці лекцій, створенні посібників для виконання лабораторних робіт, практичних занять, при виконанні
