Реферат на тему:
Адаптивна система контролю забур’яненості ріллі
До бур’янистих рослин в Україні належить близько 700 видів, об’єднаних у 40 ботанічних родин. Серед такого видового розмаїття малорічні представлені 80% видів і багаторічні — 20%. При цьому в структурі видів у Лісостепу односім’ядольні становлять 14, а двосім’ядольні — 86%. Частка ранніх ярих серед малорічних видів сягає 36%, пізніх ярих — 16, озимих — 6, зимуючих — 15, і дворічних — 7%. Багаторічні бур’яни представлені частками кореневищних — 7%, коренепаросткових — 7, стрижнекореневих — 3, інших — 3% усієї кількості бур’янистих видів. Конкретний ботанічний спектр бур’янів в агрофітоценозах на певних агроландшафтах зумовлений особливістю екологічних умов, наявністю екологічних ніш. Істотний вплив на видовий склад забур’яненості полів має технологія в галузі землеробства. Наприклад, перехід на системи мінімального обробітку ґрунту без належного хімічного захисту посівів від бур’янів пов’язаний зі зростанням загальної кількості забур’яненості ріллі та частки багаторічних видів.
Безсистемне застосування гербіцидів викликає явище компенсації в структурі агрофітоценозів, коли місце чутливих до фітотоксичної дії препаратів видів займають стійкі види бур’янів.
У цілому для основних технологічних груп сільськогосподарських культур, вирощуваних у Лісостепу, характерні такі агротипи забур’яненості: на полях озимих зернових-кореневищно-малорічний із переваженням озимих і зимуючих видів; на полях ярих зернових і зернобобових — коренепаростково-малорічний з домінуванням ярих ранніх і зимуючих; на полях просапних — кореневищно-коренепаростково-малорічний із більшою участю ярих пізніх видів; на полях багаторічних трав — мало річно-кореневищний та малорічно-коренепаростковий з істотною рясністю кореневищних коренепаросткових, озимих і зимуючих видів бур'янів.
На основі багаторічних спостережень, проведених в Україні на площі 25 млн. гектарів у 90-х роках державною установою "Сільгоспхімія" встановлено, що незначна актуальна забур’яненість (менше 10 шт./м2) властива для 10% площ, середня (10–50 шт./м2) — для 70% і висока забур’яненість (> 50 шт./м2) — для 20% ріллі. На більшості полів потенційна забур’яненість нині висока і становить 100–400 млн. шт./га фізично нормального насіння в 30-сантиметровому шарі ґрунту. Розрахунки свідчать, що втрати від бур’янів у землеробстві України, зумовлені актуальною забур'яненістю посівів і становлять в середньому 20–25% потенційного врожаю. В цих умовах забур’яненість полів відіграє роль фактора істотного ризику в галузі. При опрацюванні ефективної комплексної системи контролю забур’яненості ріллі, адаптованої до умов конкретного господарства, враховують можливі способи і заходи захисту від бур’янів, а також тип забур’яненості на полях, ґрунтові та погодні умови.
Обрані заходи контролю забур’яненості посівів, інтегровані в конкретні технології вирощування сільськогосподарських культур, називають агротехнічними. Необхідність комплексного системного підходу до проблеми регулювання чисельності бур’янів зумовлена багатофакторністю виробничого процесу в галузі землеробства та біологічними особливостями бур’янів, зокрема їхньою високою адаптацією до мінливих умов екологічного середовища. Значення окремих заходів у комплексній системі захисту від бур’янів у певних агрофітоценозах визначається видовим складом їхнього бур'янового компонента, погодними умовами та наявними в господарстві ресурсними можливостями. Тому для успішної боротьби з бур’янами велике значення має також довгостроковий прогноз появи сходів бур’янів із періодом передбачення від двох місяців до двох років, який дає змогу уникнути шаблонного здійснення заходів, оптимізувати практику хімічного прополювання з урахуванням екологічної безпеки, підвищити продуктивність і рентабельність землеробства. При визначенні економічної доцільності та екологічної допустимості застосування засобів захисту посівів від бур’янів важливим є використання критерію еколого-економічного порогу забур’яненості полів. Нехтування цими показниками критерію безпечного й рентабельного застосування протибур’янових заходів пов’язано з економічними витратами та з можливістю забруднення навколишнього середовища. Успіх у справі ефективного захисту посівів від бур’янів забезпечує поєднання запобіжних і винищувальних протибур’янових заходів.
Запобіжні протибур’янові заходи. Запобіжними протибур’яновими заходами називають такі, які спрямовані на недопущення занесення на поля і поширення насінних або вегетативних зачатків бур'янів, зменшення їхньої репродукції та наявності в сільськогосподарських засобах, що використовуються у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. У зв’язку з цим практичний інтерес має знання річного балансу насіння бур'янів у ґрунті, який залежить від протибур’янової ефективності систем землеробства та їхніх складових. Наприклад, для умов зернопросапної системи землеробства Лісостепу України із застосуванням сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур у зернобуряковій сівозміні на фоні внесення на гектар сівозмінної площі 12 т гною та 300 кг/га діючої речовини мінеральних добрив, впровадження системи різноглибинного полицевого обробітку ґрунту й рекомендованих гербіцидів величина цього балансу становить близько 2% щорічного зменшення запасу насіння в орному шарі з витрачанням його 56% і надходженням 54%. Застосування вдосконаленого полицево-безполицевого обробітку збільшує цю величину до 20%.
Певний інтерес викликає структура статей надходження в ґрунт і витрачання з нього насіння бур’янів. Близько 73% надходження припадає на насіння бур’янів, що осипалося в ґрунт із тих екземплярів, які ростуть і досягають репродуктивної фази розвитку на даному полі. Крім того, приблизно 25% насіння бур’янів потрапляє в ґрунт разом з органічними добривами. Решта (2%) заноситься в ґрунт іншими шляхами: вітром (анемохорія), водою (гідрохорія), з насінним матеріалом, тваринами (антропохорія, зоохорія) та ін. Щоб поширюватися на значні території, бур’яни набули в ході еволюції різних морфологічних пристосувань. Так, анемохорні рослини характеризуються наявністю високої парусності насіння, зумовленої їхніми морфологічними особливостями — опушеністю, формою плодів тощо. Крім того, цим бур’янам властива біологічна форма "перекотиполе", яка також розносить насіння зазначених видів за допомогою вітру. Невелике за розміром насіння гідрохорних бур’янів, маючи питому вагу меншу від питомої ваги води, легко поширюється з потоками води під час атмосферних опадів, при зрошенні. Насіння антропохорних
