До транспорту, ліній електропередач і зв'язку належать ті землі, які надані в користування підприємствам залізничного, автомобільного, морського, річкового, трубопровідного, пові-тряного транспорту, організаціям, які здійснюють експлуата-цію електропередач і зв'язку. Використання цих земель у межах населених пунктів здійснюється у відповідності з планом роз-витку і забудови міст.

Курортам належать ділянки, які мають лікувальне значення для проведення оздоровчих заходів. До їх складу входять землі:

з джерелами мінеральних вод, лікувальних грязей; зайняті ліку-вальними установами, а також підсобними господарствами та іншими забудовами, призначеними для обслуговування курор-тів; зайняті лісовими, водними, парковими та іншими угіддями санітарно-оздоровчого характеру.

Державному лісовому фонду належать землі, вкриті лісом, а також такі, що призначені для потреб лісового господарства.

До державного водного фонду відносять землі, зайняті рі-ками, озерами, водосховищами, каналами, внутрішніми моря-ми, територіальними водами, гідротехнічними спорудами, а також ті, що виділені під зони відходу, охорони тощо. Землі державного водного фонду використовуються для будівництва і експлуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспорт-них, рибогосподарських та інших потреб.

Землі, які не передаються землекористувачам в безстрокове або довгострокове користування, належать до державного запасу.

Науково-технічний прогрес і раціональне використання зе-млі та її надр знаходяться у прямому зв'язку: чим вищий рівень технічного оснащення сільського господарства, мінерального і паливно-енергетичного, комплексів, тим повніша віддача кож-ного гектара ріллі, вище коефіцієнт залучення у виробництві вже відпрацьованих запасів корисних копалин, повніша відда-ча капітальних вкладень у природоємні галузі народного гос-подарства, ефективніша виробнича діяльність щодо охорони ґрунтового покриття Землі.

3абезпеченість України сільськогосподарськи-ми угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей (табл. 11)., Площа ор-них земель становила на 1 січня 1990р. 32 989 тис. га, пасовищ – 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.

У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % ор-них земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9 – каш-танові, 7 – підзолисті, 6,7 – сірі лісові, 2,5 – солонцюваті, 2 % – лужні та ін. Останніми роками порушується баланс гумусу, особли-во в чорноземах. У зв'язку з цим погіршується родючість ґрунтів. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачати і заходи щодо відновлення родючості ґрунтів, рекультивації земель, вилуче-них із сільськогосподарського обороту.

Для України характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень мають західні і центральні області, Донбас і При-дніпров'я В Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі. Без-умовно, така ситуація потребує радикальних заходів щодо знижен-ня частки еродованих земель.

В Україні є значні територіальні відмінності в земле забезпеченні населення. Так, у Закарпатській області забезпечення ріллею становить 0,15 га на одного жителя, в південних областях – до 1,5 га, тоді як у середньому в Україні – 0,65 га. За рівнем забезпе-чення ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі.

Підвищення ефективності використання земельних ресурсів передбачає такі заходи:

- підвищення врожайності всіх культур за рахунок викорис-тання ґрунтових організмів для створення структурних, високо родючих і одночасно стійких до ерозії ґрунтів;

- корінне поліпшення ґрунтів, у всіх зонах вирощування сільськогосподарських культур;

- збереження фонду продуктивних сільськогосподарських угідь і повне відновлення земель, ушкоджених при добуванні корисних копалин;

- компенсація втрат продуктивних угідь шляхом введення високопродуктивних сівозмін;

- проведення комплексу ґрунтозахисних заходів (організацій-но-господарські, агротехнічні, гідротехнічні, агро меліоративні;

- звільнення сільськогосподарських угідь від залишків і від-ходів виробничої діяльності гірничодобувних підприємств;

- рекультивація земель;

- удосконалення механізму відшкодування втрат сільсько-господарського виробництва при вилученні земель для несільськогосподарських потреб тощо;

- боротьба зі шкідниками сільськогосподарських рослин та їх хворобами..

Екологічно обґрунтована програма індустріалізації сільсь-кого господарства, що передбачає комплекс агротехнічних і екологічних заходів щодо охорони і раціонального викорис-тання земельних ресурсів, створення надійних сільськогоспо-дарських машин і обладнання зі значними строками експлуа-тації, с важливою умовою інтенсифікації сільськогосподарсь-кого виробництва. Перехід на інтенсивні технології може за-безпечити урожай кукурудзи - 50-60 ц з га, цукрового буряка -біля 400-500, картоплі - 250-300, овочів -400-500 ц з гектара.

Необхідно запобігати виносу родючого шару з полів разом з врожаєм при його збиранні. Так, середні корені цукрового буряка, які поступають на обробку, в загальній масі містять 15-16% ґрунту. Удосконалення технології збору врожаю, доочистка безпосередньо на полях, а також повернення з цукрових за-водів землі - с важливим напрямком раціонального землекори-стування.

Удосконалення форм і методів обробки землі, впровадження природозберігаючих технологій. Діюча в більшості господарств оранка з оборотом пласту порушує капілярність ґрунтів, спри-чиняє пересихання життєвого шару, порушує фізико-хімічний склад ґрунтів і є причиною видування земель, появу чорних бур та інших негативних явищ.

Екологічно обґрунтована програма хімізації сільського го-сподарства сприяє підвищенню родючості ґрунтів, поліпшує кислі і засолені землі, зберігає кормову цінність трав, дозволяє ефективніше боротися з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

Неправильне використання хімічних засобів захисту рослин, і перш за все пестицидів, може призвести до небажаних наслід-ків. Попадаючи в грунт, пестициди так чи інакше засвоюються рослинами, проникають у організми тварин і