Господарство та інтеграційні процеси в Республіці Вірменія

курсова робота з географії і міжнародних відносин

зміст

вступ

Актуальність теми. Глобальні трансформації, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення впливу дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції та історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. Наприкінці XX століття в загальному руслі глобальної трансформації неминуче виникла вже відома дилема пріоритетів розвитку – держава чи суспільство, національна держава чи якась нова форма державності. Багато дослідників дійшли висновків, що держава є перехідним історичним явищем, і що тепер вона знаходиться наприкінці своєї історії. Причому, такі висновки характерні не лише для західних дослідників, які знаходяться під більшим впливом інтеграції, а й дослідників Сходу Європи, де превалюють дезінтеграційні трансформаційні процеси. Відома київська школа політології, що гуртується навколо Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) і журналу «Політична думка», також ще на початку 90-х років констатувала зростання конфлікту між державою і суспільством. З нашої точки зору, цей конфлікт вже є загальним, глобальним, а не локальним.

Держава довгий час безальтернативно монополізувала роль виразника і представника інтересів розвитку суспільства. Зміцнення інститутів держави було синонімом прогресу, а поняття «безпека розвитку» стало синонімом поняття «безпека держави» або національна безпека. Рубіж 60 – 70-х років XX століття відмічено як апогей розвитку всіх інститутів держави. Здержавлення суспільства, економіки, політики, культури в багатьох регіонах світу, особливо в Центральній і Східній Європі і Азії, досягло свого найвищого рівня.

В цей же час з'явились і перші ознаки кризи традиційного інституту держави. Вперше на Заході було піддано сумніву принцип і механізм роз'єднання і відмежування народів один від одного, чим, власне, і є держава з її інститутами кордонів, громадянства, ідеології, армії.

Тоді ж Європа відкрила для себе поняття загальноєвропейського дому і період «розрядки». Питання глобального об'єднання інтересів усього людства вперше поставлено в площину конкретної політики.

Щодо країн, колишніх союзних республік, то можна погодитися з твердженням В. Загашвілі, що зазначає, що «аналіз геоекономічних інтересів Росії і інших держав, що утворилися на території СРСР, дозволяє говорити про їх взаємну зацікавленість в консолідації пострадянського економічного простору. Інтегруватися колишнім союзним республікам необхідно не стільки з всім світом, скільки один з одним, зрозуміло, на новій основі і в різній мірі».

Таким чином, розвиток кризи зажадав прийняття відповідальних рішень, направлених на реалізацію тенденції до економічної інтеграції. Глави дев'яти держави СНД: Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизської Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан 24 вересня 1993 р. підписали Договір про створення Економічного союзу. Він передбачає:

Отже, актуальність дослідження даної проблеми, а саме розвитку господарства і участі Вірменії в процесах економічної інтеграції, є особливо актуальної в наш час, коли ця країна стоїть на цьому шляху подальшого розвитку.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є Республіка Вірменія та процеси інтеграції і трансформації економіки, що відбувається цій країні.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми розвитку господарства та інтеграційні процеси в Республіці Вірменія.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми розвитку господарства та інтеграційні процеси в Республіці Вірменія.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

розділ 1. Розвиток господарства Вірменії

1.1. Загальні відомості

Вірменія розташована на півдні Закавказзя, на стику із Передньою Азією, і охоплює північно-східну частину Вірменського нагір'я. На півночі і сході вона межує з Грузією і Азербайджаном, на півдні – з Іраном і Туреччиною.

Особливості транспортно-географічного положення країни надають її території важливе транзитне значення на шляхах між центральними районами Росії і країнами Ближнього і Середнього Сходу.

Територія Вірменії становить 29,8 тис. кв. км, населення – 3,2 млн. чоловік. Столиця – Єреван [8, 134].

Вірменія – республіка великих природних контрастів і надзвичайної ландшафтної різноманітності. Тут поєднуються високі гори і глибокі ущелини, вирівняні лавові плато і круті кам'янисті схили, хвойні і змішані ліси і напівпустелі, альпійські луги високогір'їв і засніжені вершини гірських хребтів.

1.2. Чинники розвитку господарства

Вірменія займає на півдні Закавказзя невелику північно-східну частину обширного Вірменського нагір'я і хребти Малого Кавказу, що частково обрамовують його з північного сходу і сходу.

Вірменське нагір'я складається з численних високих гірських хребтів, вулканічних гір, лавових плато і рівнин. Вища точка нагір'я в межах Вірменії – вершина Арагацу (4090 м).

Більше 90 % території республіки розташовано вище 1000 м над р. моря; самі низькі точки (біля 400 м над р. моря) знаходяться на крайній півночі (ущелина р. Дебед) і півдні (р. Аракс) [8, 134].

На північному сході республіки в субширотному і північно-західному – південно-східному напрямах протягаються складчасто-брилові хребти центральної частини Малого Кавказу: Сохметський, Базумський, Памбакський, між якими розташовані глибокі тектонічні долини.

До Вірменського нагір'я відносяться складчасто-брилові хребти, орієнтовані в субширотному напрямі, – Айоцдзорський, Ераносський, Баргушатський та ін. – і субмеридіональний Зангезурський, розташовані на півдні і південному заході республіки. Хребти складені породами палеозойського