Таблиця

Динаміка продуктивності праці в галузях матеріального виробництва ряду колишніх республік СРСР, в % до 1985 г. [6, 26]

Держава | Рік

1986 | 1988 | 1990 | 1992

Азербайджан | 99,7 | 106,2 | 86,0 | 62,2

Вірменія | 100,7 | 93,3 | 91,7 | 45,1

Білорусь | 104,2 | 108,7 | 116,3 | 107,8

Грузія | 97,6 | 103,0 | 87,4 | -

Казахстан | 101,2 | 106,8 | 104,6 | 86,8

Киргизстан | 98,9 | 108,8 | 118,4 | 96,4

Молдова | 108,3 | 114,6 | 123,6 | 82,7

Росія | 102,4 | 109,6 | 108,5 | 77,1

Таджикистан | 101,9 | 109,2 | 95,4 | 63,1

Туркменістан | 102,8 | 113,4 | 100,3 | -

Узбекистан | 97,5 | 99,4 | 98,1 | 83,4

Україна | 102,1 | 109,9 | 112,1 | 87,8

Таблиця

Динаміка основних економічних показників держав Співдружності в 1994 г.,

в % до 1991 г. [6, 26]

Країна | Валовий внутрішній продукт | Капітальні вкладення | Продукція промисловості | Продукція сільського господарства | Переве-зення вантажів

Азербайджан | 46 | 138 | 53 | 56 | 22

Вірменія | 43 | 4 | 50 | 112 | 4

Білорусь | 64 | 54 | 68 | 81 | 33

Грузія | 25 | 2 | 24 | 46 | -

Казахстан | 57 | 27 | 52 | 76 | 34

Киргизстан | 52 | 26 | 42 | 70 | 7

Молдова | 48,2 | - | 51 | 69 | 11

Росія | 61 | 40 | 56 | 76 | 37

Таджикистан | 65 | 33 | 48 | 52 | 12

Туркменістан | - | - | 66 | 108 | 70

Узбекистан | 84 | 50 | 98 | 87 | 72

Україна | 57 | 44 | 62 | 78 | 37

Дані таблиці свідчать про те, що у всіх державах СНД помітно знизилися основні економічні показники.

Особливу гостроту в 1993 р. набула проблема зайнятості населення. Чисельність безробітних загалом в СНД становила 5,5 млн. людина (включаючи всіх працездатних осіб, що шукають роботу як за допомогою служб зайнятості, так і самостійно). Офіційно зареєстроване більше за 1,2 млн. людина, що на 50% вище за рівень 1992 р. При цьому в Азербайджані і Таджикистані рівень безробіття виріс в 3 рази, в Вірменії – в 1,8, в Киргизстані – в 1,6 рази. У Росії статус безробітного отримали 835,5 тис. чоловік, або 1,1% економічно активних населення. За попередніми оцінками, відсоток зареєстрованих безробітних в активному населенні на кінець 1993 р. склав в Україні – 0,4%, Казахстані приблизно 0,5%, Вірменії – 6%, Білорусі – 1,4, Молдові – 0,7, Киргизстані і Узбекистані – 0,2% [6, 26].

Економічна криза характеризується і кризою всієї фінансової системи. Збереження практики величезних бюджетних дотацій неефективно працюючим підприємствам і організаціям, незавершеної системи оподаткування і ціноутворення, порушення договірних зобов'язань по постачанні продукції, витрати на утримання державного апарату, різке збільшення масштабу спекулятивних операцій і іншої незаконної (або напівзаконної) комерційної діяльності – все це привело до величезного дефіциту державних бюджетів, до невиправданої грошової емісії, до посилення інфляції, знецінення карбованця.

Середньомісячний індекс інфляції загалом по Співдружності в 1993 р. залишився на рівні 1992 р. (30-32%). Зниження індексу інфляції в Росії з 31% в 1992 р. до 20,5% в місяць в 1993 р., в Азербайджані і Киргизстані – з 26% до 21-24% в місяць, по суті було перекрито його підвищенням в ряді держав в зв'язку із збільшенням частки кредитних вкладень у валовому внутрішньому продукті, зростанням цін, насамперед на енергоносії, і скороченням кола продуктів, ціни на які регулюються і датуються державою. Максимальний середньомісячний рівень інфляції в 1993 р. відмічений на Україні і в Вірменії – 48%, Туркменістані – 47% і Таджикистані – 43% [6, 27].

Через нестачу валютних ресурсів, високих темпів інфляції країни СНД були вимушені здійснювати значну частину своїх зовнішньоторговельних операцій на основі бартеру. Причому, експортні статті бартерних операцій залишилися традиційно сировинними, а імпортні мають, в основному, споживчу спрямованість і майже не позначаються на умовах виробництва.

Посилилася тенденція до економічного сепаратизму в СНД, до подальшого руйнування створеного в радянський період єдиного економічного простору.

Однак, як представляється, було б помилково стверджувати, що суверенізація має тільки негативні сторони. Вона – наслідок об'єктивних закономірностей. Розпад господарських зв'язків – своєрідна «плата» за суверенітет. Суверенізація створює умови, при яких з'являється тенденція до об'єднання держав на якісно новій основі – до економічної інтеграції. У цих умовах неможливо використати колишні методи. Необхідна така модель розвитку, в рамках якої відносини між колишніми союзними республіками будувалися б на принципі довготривалої економічної доцільності міждержавних зв'язків.

Можна, наприклад, погодитися з твердженням В. Загашвілі, що зазначає, що «аналіз геоекономічних інтересів Росії і інших держав, що утворилися на території СРСР, дозволяє говорити про їх взаємну зацікавленість в консолідації пострадянського економічного простору. Інтегруватися колишнім союзним республікам необхідно не стільки з всім світом, скільки один з одним, зрозуміло, на новій основі і в різній мірі» [6, 31].

Таким чином, розвиток кризи зажадав прийняття відповідальних рішень, направлених на реалізацію тенденції до економічної інтеграції. Глави дев'яти держави СНД: Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизської Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан 24 вересня 1993 р. підписали Договір про створення