Отже, економічне значення інтеграції у Вірменії, як і в інших країнах, полягає передусім в тому, що вона створює реальні умови для включення національних економік в сучасну систему міжнародного розподілу праці, бо не тільки виходить з необхідності дотримання суверенних прав самостійних держав, але і орієнтує на спільний пошук взаємовигідних розв'язань проблем структурних зсувів в економіці за рахунок розвитку внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації і кооперації, організації спільних підприємств і використання інших інтеграційних форм, сприяє підвищенню рівня і ступеня відвертості національних економік і національної економічної безпеки країн-учасниць.

Сучасна система міжнародного розподілу праці орієнтує на впровадження ресурсозберігаючих технологій, освоєння наукомісткої продукції, прискорене зростання інфраструктурних галузей, на забезпечення інтенсивного розширеного відтворювання шляхом переходу від, в основному, міжгалузевого до, в основному, внутрішньогалузевому розподілу праці в світовому господарстві.

Отже, розпад тоталітарних структур супроводжується створенням нового механізму міжнаціональної взаємодії як в самих колишніх союзних республіках, так і між ними. Міждержавна інтеграція, посилюючи взаємозв'язок між національними економіками держав, що входять в Економічний союз СНД, змушує їх на пошуки консенсусу і компромісів. Логіка дослідження проблем становлення Економічного союзу Співдружності зумовлює необхідність уважного і критичного вивчення міжнародного досвіду організації і управління міждержавними формуваннями, аналізу яких присвячується подальше дослідження. Представляється безперечним, що таке дослідження дозволить більш обґрунтовано визначити власну оригінальну модель інтеграційного міждержавного механізму.

Ефективна міждержавна інтеграція в сфері економіки, однак, може бути здійснена тільки при ефективному її організаційному оформленні – при умові створення і успішної роботи міждержавних організацій з функціями координації і управління економічними процесами в рамках інтеграційних угрупувань.

З позицій СНД це вимагає комплексної оцінки існуючих теоретичних поглядів з даного питання і узагальнення досвіду діяльності таких організацій.

Висновки

Отже, Вірменія займає північно-східну частину Вірменського нагір'я – найбільшу гірську частину Закавказзя. Площа 29,8 тис. км2 (найменша республіка СНД), населення – 3,4 млн. чол. Столиця – м. Єреван (1,1 млн. чол.). Із рельєфом пов'язані нестача сільськогосподарських земель, будівельних майданчиків, нерівномірність розселення, складні транспортні умови території. Основні природні ресурси: руди кольорових металів (мідних, мідно-молібденових, що містять свинець і цинк), вулканічний туф, базальти, мармур, граніт, сірка, гідроресурси. Багатогалузеве сільське господарство, що спеціалізується на виноградарстві, садівництві, овочівництві, вирощуванні тютюну, кормових трав і зернових (ячмінь, пшениця). Велика кількість пасовищ – природна база для розвитку тваринництва. В хліборобських районах навколо промислових центрів переважає молочно-м'ясне скотарство, вівчарство (тяжіє до гірсько-пасовищних районів).

Головні промислові центри: Єреван (машинобудування, кольорова металургія, легка, харчова промисловість), Ленінакан (машинобудування, легка промисловість), Раздан (сільськогосподарське машинобудування), Кіровакан (машинобудування, легка промисловість), Кафан та ін.

Проблема озера Севан – головного водного басейну Вірменії – у зв'язку із зниженням його рівня продовжує залишатись актуальною (створено Севанський національний парк). Гостра нестача енергоресурсів і збройний конфлікт з Азербайджаном лишаються основними соціально-економічними проблемами республіки.

Економічні перспективи Вірменії невизначені. Тривалий воєнний конфлікт з Азербайджаном не дає надії на економічні зростання в найближчій перспективі. Потенційною сферою прориву на світовий ринок є сільське господарство. Можливість інтегруватися в світове господарство досить незначна.

Колишні соціалістичні країни внаслідок тривалого панування «адміністративно-командної» системи організації господарського життя відстали від країн з розвиненою ринковою економікою по рівню техніки і технології на 20-30 років. Командно-розподільна система забезпечувала певний науково-технічний прогрес в умовах, коли життєвий цикл продукту (до його морального зносу) дорівнював 15 і більш рокам. При скороченні даного циклу до 3-5 років вона виявилася нездібною до своєчасної технічної і технологічної перебудови сфери виробництва – особливо виробничої і невиробничої інфраструктури.

У цей час всі держави СНД мають застарілий виробничий потенціал, зношений на 50 і більше за відсотків. Структура їх економіки не відповідає вимогам науково-технічної революції і сучасного ринку.

Разом з тим, маючи на увазі тягар колишнього зовнішнього боргу, а також особливу роль міжнародного розподілу праці в нарощуванні експортного потенціалу, а, отже, і валютних резервів, найбільш важливими чинниками економічного зростання колишніх соціалістичних країн потрібно визнати:

Отже, економічне значення інтеграції у Вірменії, як і в інших країнах, полягає передусім в тому, що вона створює реальні умови для включення національних економік в сучасну систему міжнародного розподілу праці, бо не тільки виходить з необхідності дотримання суверенних прав самостійних держав, але і орієнтує на спільний пошук взаємовигідних розв'язань проблем структурних зсувів в економіці за рахунок розвитку внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації і кооперації, організації спільних підприємств і використання інших інтеграційних форм, сприяє підвищенню рівня і ступеня відвертості національних економік і національної економічної безпеки країн-учасниць.

Сучасна система міжнародного розподілу праці орієнтує на впровадження ресурсозберігаючих технологій, освоєння наукомісткої продукції, прискорене зростання інфраструктурних галузей, на забезпечення інтенсивного розширеного відтворювання шляхом переходу від, в основному, міжгалузевого до, в основному, внутрішньогалузевому розподілу праці в світовому господарстві.

Отже, розпад тоталітарних структур супроводиться створенням нового механізму міжнаціональної взаємодії як в самих колишніх союзних республіках,