На багатьох ріках для регулювання стоку споруджені водосховища: Апаранське на р. Касах, Зовашенське на р. Азат та ін. Спільно з Туреччиною побудоване найбільше водосховище на прикордонній ріці Ахурян. Для затримання талих вод споруджуються нові водосховища.

Ріки Курінського басейну нечисленні. Серед них виділяється Дебед – найбільш повноводна (після Араксу) ріка Вірменії.

На території республіки озер небагато, і більшість з них – мілкі. Однак тут знаходиться одне з самих великих високогірних озер – Севан. Воно розташоване на Вірменському нагір'ї на висоті біля 1900 м над р. моря і займає площу більше 1200 кв. км. – Севан живлять декілька десятків дрібних рік, атмосферні осадки і підземні води. Щорічно в озеро поступає приблизно 1,3 куб. км води, з яких 1,2 куб. км випаровується, а природний стік з озера через Раздан складає лише біля 0,1 куб. км [12, 230].

У зв'язку з використанням вікових запасів води озера і пониженням його рівня природна рівновага була порушена. Для його відновлення і часткового підняття рівня озера споруджений тунель Арпа – Севан довжиною 49 км. З басейну Арпи щорічно в Севан перекидається 250-270 млн. куб. м води. Інший канал споруджується у верхів'ях Воротана для перекидання в озеро 200 млн. куб. м води в рік. Для скорочення пропусків води з Севану і підняття його рівня використовуються підземні, переважно артезіанські, води Араратської долини.

Через велике випаровування в озері відбувається концентрація солей, зміст яких досягає 726 мг/л. Після перекидання частини прісних вод з басейнів Арпи і Воротану мінералізація води знизиться і її можна буде використати для водопостачання.

Севан – цінне в рибогосподарському відношенні водоймище. У ньому ловлять форель, сигу, хромуля і інших риб. У басейні озера створені Севанський національний парк, чотири заповідники і десять заповідників. Благодатний клімат району, численні мінеральні джерела, унікальні природні об'єкти додають неповторну привабливість околицям Севана і створюють виключно сприятливі умови для розвитку тут туризму і культурного відпочинку.

Вірменія багата мінеральними водами різного хімічного складу (гідро-карбонатними, хлоридними, натрієвими та ін.), володіючими певними лікувальними властивостями. На території республіки знаходиться до 700 джерел вулканічного походження. На базі цих мінеральних джерел побудовані лікарні, виникли бальнеологічні курорти Джермук, Арзні, Анкаван [8, 141].

Ґрунтове покривало республіки дуже різноманітне. У найбільш низьких частинах – в Араратській долині, на крайній півночі і півдні республіки – поширені напівпустельні буроземи і сіроземи. Вони використовуються під виноградники, фруктові сади, баштанні. При зрошуванні тут отримують високі урожаї багатьох цінних сільськогосподарських культур.

На висотах від 1300 до 1700 м в сухих степах поширені бурово-каштанові і каштанові ґрунти, сприятливі для обробітку плодових культур, а в нижній частині зони і винограду. На цих ґрунтах отримують також хороші урожаї пшениці і кращих сортів тютюну.

У середньогір’ї, на висоті від 1600-1700 до 2000-2400 м, розвинені гірські чорноземи. Вони використовуються під посіви зернових, цукрового буряка, картоплі і інших овочевих культур. Для отримання стійких і високих урожаїв на значних просторах застосовується штучне зрошування [12, 230].

У лісистих районах (на північному сході і півдні республіки) поширені гірничо-лісові бурі і коричневі ґрунти. Вище за 2000-2400 м, в субальпійському і альпійському поясах гірничо-лугової зони, тягнуться гірничо-лугові ґрунти.

Рослинний і тваринний світ Вірменії багатий і різноманітний. Тут росте біля 3200 видів рослин, нараховується до 450 видів хребетних тварин і більше 10 тис. видів безхребетних. Така різноманітність органічного світу зумовлена географічним положенням республіки на кордоні двох фітогеографічних провінцій (Кавказької і Північно-Іранської) і трьох зоогеографічних округів (Іранського, Малоазіатського і Кавказького).

Характерна риса рослинного світу – висока міра ендемізму. Основні типи рослинності – напівпустельна, гірничо-степова і гірничо-лугова (субальпійська), альпійська. Лісова рослинність поширена вельми обмежено.

Напівпустельна рослинність, місцями разом з пустинними представниками, розвинена в Араратській долині до висоти 1300-1400 м, на крайньому північному сході і півдні республіки (в ущелині р. Аракс). Найбільші площі займають полинові напівпустелі з плямами солянок, які мають багато перехідних форм до фриганоїдної (сухолюбної) рослинності. На сухих, головним чином звернених на південь схилах (Араратська улоговина, басейн р. Арпа, Мегрінськоє ущелина р. Аракс) поширена фриганоїдна рослинність. На скелястому і кам'янистому ґрунті ростуть чагарники – мигдаль, дика груша, крушина Паласса, держидерево, а також подушковидні рослини – трагакантовий астрагал, акантолимон та ін. Велике поширення мають чистець, тим’ян, шавлія [8, 142].

У напівпустелі живуть численні гризуни – полівка, ховрах, піщанка, сліпиш, тушканчик, з плазунів – кавказька агама, грецька черепаха, ящірка, гюрза, вірменська гадюка. У прибережних чагарниках Араксу водяться кабан, очеретяний кіт, шакал; з пернатих – качка, гусак, чайка, орел, жайворонок, одуд. З комах поширені саранові – тметис, сфинготус, сітчастокрилі – немоптери, коники, саги.

Самий поширений тип ландшафту в республіці – степи, які займають більше половини всієї території. Вельми характерні ковилові, бородачові, злаково-різнотравні, лугові степи. Ростуть ковила, типчак, тонконог, вівсяниця, пирій. На більш сухих схилах поширені трагантові степи з подушкоподібними астрагалами. Тваринний світ степів схожий з напівпустельним і представлений головним чином гризунами. Тут мешкають також лисиця, заєць-русак, борсук, вовк. У Вірменії ведеться велика робота по лісонасадженню (в прибережній смузі озера Севан, в приєреванському районі, в Лорі, Шираці й інших районах). У республіці проводиться акліматизація промислових тварин – єнотовидної собаки, нутрії. На Севані організовані рибозаводи по штучному розведенню форелі. Створюються штучні водоймища