Араратський, Ширакський, Гугаркський, Севанський і Сюникський [3, 278].
Як по географічному положенню, так і по рівню господарського розвитку центральне місце займає Араратський район. Територіально він співпадає з лівобережною частиною Араратської улоговини, створюючої обширний амфітеатр між прикордонною рікою Аракс і горами, що облямовують улоговину з півночі. На відносно невеликій території району (6 тис. кв. км), де коливання висот досягають 3000 м і більше, чергуються вертикальні природні пояси – від напівпустельного з фрагментами пустелі (до 1300-1400 м над р. моря) до гірничо-тундрового (вище 3500 м над у. моря) [8, 158].
Важко переоцінити значення Араратського району для історії вірменського народу. Досить сказати, що з всіх років столичних міст, що існували в Вірменії протягом 2500 п'ять розміщувалося в лівобережній частині Араратської рівнини, і серед них столиця Вірменії – Єреван.
Араратський район історичної Вірменії тягнувся від Гегамського хребта до вододільної лінії між Євфратом і Араксом. Його серцевина – Араратська улоговина завжди виділялася серед інших районів відносно високим рівнем розвитку продуктивних сил і господарської освоєння території. Таким є Араратський район і в наш час. На його території проживає 55 % населення республіки. Район дає 65 % валових продукції промисловості і 50 % сільськогосподарських продукції республіки. Тут зосереджене біля половини всієї площі зрошуваних земель. Галузева структура промисловості, як і сільського господарства, в головних своїх рисах повторює структуру галузей республіки, однак в промисловості Араратського району значно вище частка переробних галузей, а в сільському господарстві – інтенсивних галузей, пов'язаних із зрошуваним землеробством [8, 157].
Під впливом багатовікової господарської діяльності людини природне середовище Араратської улоговини, особливо її донної частини, сильно змінена.
До висоти 1000 м над р. моря землі майже всюди розорані і окультурені. Широко поширені так звані культурно-поливні ґрунти, «відвойовані» у напівпустелі. Рівнина покрита густою мережею зрошувальних каналів, шосейних доріг, ліній електропередачі, виноградними плантаціями і обширними полями овоче-баштанних культур, багаторічних кормових трав і ефіроолійної герані.
Середня щільність населення району сама висока в республіці – до 400 чоловік на 1 кв. км. Переважає суцільне розселення: села вздовж доріг і зрошувальних каналів зливаються один з одним, утворюючи єдину забудовану смугу.
В Араратському районі багато великих і малих міст. Їх число досягає двох десятків, і серед них столиця республіки – Єреван.
Єреван – найбільший промисловий, транспортний і культурний центр Вірменії. Він розташований на стику Араратської рівнини з передгір'ям, а коливання висот в межах міста досягають 400 м. Територію міста перетинає живописна каньйоноподібна ущелина Раздана. Знайдені на території міста залишки матеріальної культури датуються III-VI тисячоліттями до н. е. Офіційно ж заснування фортеці Еребуні (від якої і отримало місто свою назву) відноситься до 782 р. до н. е., про що свідчить «метрика» – урартський клинописний текст на базальтовій плиті, виявленій в південно-східній частині міста (Арин-Берд).
До радянських влади Єреван був невеликим містечком, де проживало 30 тис. чоловік. Сучасний Єреван – місто-«мільйонер» (чисельність населення – 1,1 млн. чоловік), виділяється серед інших міст країни високими темпами зростання чисельності населення. У місті діють біля 300 великих промислових підприємств самих різних галузей сучасної індустрії, але ведуче місце займають електронна, радіотехнічна, електротехнічна, верстато-інструментальна, часова, хімічна, текстильно-трикотажна, взуттєва, винно-коньячна і консервна промисловість.
У Єревані 11 вищих учбових закладів, в їх числі університет, консерваторія, політехнічний, медичний, художньо-театральний, педагогічний і науково-дослідний інститути, а також Академія наук Вірменії. Світовою славою користується Науково-дослідний інститут древніх рукописів – Матенадаран ім. Месропа Маштоца з багатим фондом древніх манускриптів на вірменській, грецькій, арабській та інших мовах. Найціннішими колекціями володіють Державна картинна галерея Вірменії, Державний історичний музей, Музей сучасного мистецтва, Музей природи.
Кожний день відкривають свої двері перед глядачами Державний академічний театр опери і балету, Академічний вірменський драматичний театр, концертні зали та інші культурні заклади столиці. Тут розташовані павільйони кіностудії «Арменфільм».
Єреван – одне з найкрасивіших міст світу. Багатоповерхові будівлі з різнокольорових вулканічних туфів, фельзитів, базальтів, гранітів, численні пам'ятники і унікальні архітектурні ансамблі визначають вид Єревана. З пам'ятників старовини збереглися залишки фортеці Еребуні, окремі культові і громадянські споруди середніх віків, невеликі квартали одно- двоповерхових будинків кінця XIX – початки XX ст. Місто складається з дев'яти планувальних районів, кожний з яких має особливе композиційне і ландшафтно-архітектурне рішення, що виходить з особливостей місцевих рельєфних умов [8, 159].
Схили Норкського і Канакерського плато, звернені до Араратської долини, утворюють амфітеатр, де розташоване історичне ядро міста. Від центральної площі радіально розходяться основні вулиці міста, зв'язуючі її з іншими районами. Для внутригородского сполучення нарівні з автобусами використовуються трамваї і тролейбуси. З 1981 р. в Єревані діє метрополітен.
Інші міста Араратського району не так великі, як Єреван, і тісно пов'язані з господарським, адміністративним і культурним життям столиці. Серед них особливе місце займає Ечміадзін (в минулому Вагаршапат) – столиця вірменської держави раннього середньовіччя (II-III ст.). Нині Ечміадзін – одне з промислових міст республіки з підприємствами харчової, машинобудівної і легкої промисловості. Однак передусім він відомий як центр вірменської апостольської церкви. Тут знаходяться кафедральний собор і резиденція верховного католикоса всіх вірмен – вищого духовної особи церковної ієрархії.
У економічному житті Араратського району значну роль грають міста Арташат, де розвинена харчова, легка і машинобудівна промисловість, і Арарат – відомий центр цементної промисловості і кольорової металургії.
Внаслідок швидкого розвитку економіки і індустріалізації Вірменії великі зміни сталися в районі, розташованому між Єреваном і озером Севан. Тут на