заболочування і призвело до необхідності вживання заходів по відновленню порушеної рівноваги, охороні і оздоровленню природного середовища всього басейну.
Серед них особливе значення має 48-кілометровий гідротунель, пробитий під Варденісським гірським хребтом. Через нього частина стоку гірської ріки Арпа (250 млн. куб. м води в рік) вливається в оз. Севан, підтримуючи його рівень. Заплановано шляхом додаткових заходів рівень озера підняти на 3-5 м, що буде досить для відновлення його екологічної рівноваги [8, 161].
Севанський басейн відрізняється високим природним приростом населення і трудових ресурсів. У зв'язку з цим всі природоохоронні заходи в районі супроводжуються розвитком промисловості, освоєнням нових корисних копалин і інтенсифікацією природокористування. Важливим стимулом розвитку продуктивних сил було будівництво залізниці Єреван – Севан – Зод. Промисловість представлена підприємствами машинобудівної, легкої, харчової і інших галузей. Вони розміщені не тільки в містах, але і у великих селах.
Серед міст району виділяються Камо, Севан, а також Раздан, який територіально не відноситься до Севанського району, але по своїх економічних функціях доповнює його. Місто це відоме як найбільше в республіці електроенергетичне (Атарбекянська ГЕС Севан-Разданського каскаду і Разданська ГРЕС), а також важливий машинобудівний центр [8, 162].
На північно-західному і південному берегах озера організовані туристські комплекси. В околицях озера створений Севанський національний парк і виділені режимні зони використання території. Севанський басейн є одним з основних рекреаційних районів республіки.
Сюнікський район – один з самих великих районів (біля 1/4 площі республіки), але самий малонаселений (менше за 7 % населення). Майже повна відсутність значних рівнинних ділянок, великі перепади висот, часте чергування гірських вершин, непрохідних каньйонів і ущелин – все це додає Сюнику надзвичайну мальовничість, але робить територію вельми важкою для господарського освоєння. Ґрунтово-кліматичні умови відрізняються великою строкатістю. Крайній південь району, де протікає прикордонна з Іраном ріка Аракс, – єдиний район Вірменії, де середньосічневі температури не опускаються нижче 0°. Тим часом на півночі району і у високогір'ї зими холодні і сніжні [8, 162].
Сюнік – район, де значну площу займають сухі субтропіки і лісові масиви. У лісовій зоні, в долині р. Цав, з найдавніших часів зберігся знаменитий платановий гай.
Провідна галузь промисловості – кольорова металургія. Її питома вага у валовій промисловій продукції становить 50 %. Якщо до революції Сюнік був відомий тільки міддю, то тепер, незважаючи на певне розширення її видобутку, вона по своєму значенню поступається молібдену, великі родовища якого відкриті в південній частині Сюніка (Каджаран, Агарак), а також поліметалевих руд. Друга галузь промисловості Сюніка – машинобудування, в якій виділяються електротехнічна і приладобудівна галузі.
Постачання району електроенергією здійснюється головним чином за рахунок Єдиної енергосистеми Вірменії, але у виробництві електроенергії значна частка власних джерел – каскаду ГЕС на Воротані.
Сюнік – важливий район вівчарства, скотарства, тютюнництва і плодівництва.
Природний приріст населення в районі вище, ніж в середньому по республіці, але частина трудових ресурсів мігрує в інші райони. Міста тут невеликі і виконують локальні функції. Серед них виділяються промислові центри: Кафан з мідними і поліметалевими рудниками, машинобудівною і харчовою промисловістю; Горіс, де розвинені електротехнічна, легка і харчова промисловість; Каджаран, Сисіан, Мегрі і відомий курортний центр Джермук з цінними мінеральними джерелами – аналогом джерел в Карлових Варах в Чехії.
Розділ 3. Інтеграційні процеси у Вірменії
Однією з об'єктивних тенденцій розвитку сучасного світового господарства і міжнародних економічних відносин є процес формування регіональних інтеграційних об'єднань, що породжується науково-технічною революцією, інтенсивною централізацією і концентрацією виробництва і капіталу і виникаючою внаслідок цього потребою в подоланні суперечності між інтернаціоналізацією всіх сфер світогосподарських зв'язків, з одного боку, і існуванням окремих, відносно відособлених національних господарських комплексів – з іншою [6, 11].
Ліквідація Союзу ССР в 1991 р. як єдиної держави означала одночасно швидке, некероване руйнування минулого єдиного економічного, правового і організаційно-управлінського простору. З цього моменту на всій території колишнього Союзу почався масштабний і складний процес. Його політико-економічна суть – трансформація господарської взаємодії планово-розпорядливого характеру, регульованої в основному з центра, у взаємовідносини ринкового типу, регульовані по нормах і правилах, прийнятих в міжнародних економічних відносинах.
Розв'язання задачі переходу на ринкові рейки держав, що утворили СНД, – питання вельми складне і неоднозначне. Причини цього – в наявності нинішніх диспропорцій в економіці, нерівномірному розосередженні продуктивних сил, монополізмі і ін.
Протягом десятиріч виробничі потужності в колишніх союзних республіках створювалися за принципом глибокої регіональної спеціалізації. Технологічні, сировинні і людські ресурси підприємств планувалися, виходячи із загальносоюзної виробничої орієнтації. У результаті склалися найтісніші коопераційні зв'язки між виробниками всіх галузей і регіонів колишнього Союзу. Це – реальність, яка, ще тривалий час буде визначати особливості соціально-економічного розвитку країн-членів Співдружності Незалежних Держав, і Вірменії в тому числі.
Ступінь відкритості республік СРСР була набагато вищою, ніж, наприклад, в ЄС. Так, за оцінками Комісії ЄС, частка зовнішньої торгівлі (з урахуванням міжреспубліканський) для всіх республік СРСР, за винятком Росії, складала в кінці 80-х років, як випливає з табл. 1, від 30 до 60 відсотків валового національного продукту.
Таблиця
Частка зовнішньої торгівлі в ВНП (1988 р., в %) [6, 12]
Держава | Міжреспубліканський | З зовнішнім світом | Усього
СРСР | 21,1 | 8,37 | 29,4
Росія | 12,9 | 9,4 | 22,3
Україна | 26,9 | 7,1 | 34,0
Білорусія | 44,6 | 7,4 | 52,0
Узбекистан | 34,1 | 5,6 | 39,7
Казахстан | 29,5 | 4,7 | 34,2
Грузія | 37,9 | 5,9 | 43,8
Азербайджан | 35,4 | 6,0