Реферат на тему:

Вплив температури на розвиток кореневих гнилей

Упродовж останніх років все більше уваги науковців надається хворобам кореневої системи сільськогосподарських культур, які зумовлюються комплексом ґрунтових мікроміцетів. Характерною особливістю останніх є те, що вони досить успішно адаптуються до умов середовища: температури, водного режиму, кислотності фунту, сонячної радіації та інших факторів.

Упродовж останніх років все більше уваги науковців надається хворобам кореневої системи сільськогосподарських культур, які зумовлюються комплексом ґрунтових мікроміцетів. Характерною особливістю останніх є те, що вони досить успішно адаптуються до умов середовища: температури, водного режиму, кислотності фунту, сонячної радіації та інших факторів.

Агрокліматичні умови, що складаються в період вегетації, суттєво впливають не лише на розвиток і продуктивність рослин, а й активізацію ґрунтової біоти. І нерідко саме під їх впливом посилюється розвиток одних мікроорганізмів, зокрема збудників хвороб, та пригнічується – інших. З огляду на це розповсюдження хвороб і одні роки буває інтенсивним, в інші – обмеженим. Підтвердженням цього був вегетаційний період 1997 року, коли на початку червня відбулася різка зміна високої температури повітря і ґрунту на помірну, з рясними опадами, що зумовило активізацію багатьох грибів, зокрема деяких видів фузаріїїв (F. culmorum, F. sambucinum var minus).

Останні спричинили епіфітогійний розвиток хвороб кореневої системи цукрових буряків. У 1999 році інтенсивність захворювань була значно слабкішою, коли температура повітря і фунту перевищувала середньорічні показники, а у поєднанні з недостатньою вологістю ґрунту дещо гальмувало розвиток збудників хвороб. Проте і за таких екстремальних умов сільськогосподарські культури не однаково уражувалися Ґрунтовими мікроміцетами. Цукрові буряки, наприклад, інтенсивніше уражуються хворобами, особливо кореневої системи, а соя — стійкіша до них. Це спонукає до висновку, що погодний фактор набуває вагомішого значення в коригуванні поширеності та інтенсивності розвитку хвороб, (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Ураженість рослин кореневими гнилями

Дослідженнями, проведеними в Інституті цукрових буряків та на кафедрі фітопатології Національного аграрного університету, встановлено, що у кожному регіоні, який характеризується відповідними агрокліматичними умовами, присутній специфічний склад ґрунтових мікроміцетів, зокрема фузаріїв, кількість яких є досить суттєвою, тому в окремі роки посівам цукрових буряків, сої завдають шкоди фузаріози. Встановлено, що між ураженістю кореневої системи рослин та концентрацією інокулюму фузаріїв у ґрунті існує пряма залежність. Проте і самі культури уражуються різними видами грибів неоднаково. Це зумовлено, перш за все, тим, що різні види грибів цього роду по-різному реагують на зміну температури. Фузарії розвиваються в широкому температурному інтервалі, і одні види інтенсивно уражують рослини при +10 ... +15°С (F. culmorum), інші – (F. oxysporum, F. solani, F. avenaceum) при+20...+25°С (табл. 2.5).

Збудниками хвороб кореневої системи є в основному факультативні сапрофіти, до яких відносяться і широко розповсюджені фузарії, пітіум, мукорові, які, на відміну від облігатних (переважно збудників хвороб листя), мають у своєму онтогенезі декілька фаз розвитку – біотрофну, сапрофітну та

2.5. Вплив температури на ураженість сходів фузаріями

стадію спокою. У двох останніх вони тривалий час можуть зберігатися в ґрунті. Наявність конідіальної стадії значною мірою ускладнює проблему захисту культур від ураження факультативними патогенами. З літературних джерел відомо, що етіологія патогенних мікроорганізмів істотно залежить від екологічних факторів.

Вирощування сільськогосподарських культур супроводжується нагромадженням у ґрунті фузаріїв та інших видів ґрунтових грибів, що призводить до збільшення їх інокулюму. Кореневі виділеня рослин при зміні температури здатні стимулювати активність одних мікроміцетів і пригнічувати інших, у тому числі й патогенних видів. Так, кореневі виділення сої та цукрових буряків, які ростуть при температурі +10 ... +15°С, стимулюють проростанням спор і ріст міцелію гриба Pythium debaryanum, що спричиняє розвиток гнилей сої та коренеїду цукрових буряків у холодному ґрунті. Інший, не менш патогенний вид Р.ultimum, також спричиняє захворювання кореневої системи рослин, які вегетують на холодних ґрунтах. Поширений вид Р. spinosum уражає кореневу систему і буряків, і сої в теплому ґрунті, коли температура повітря вища +20°С.

Під впливом високої температури (>20°) і надмірної вологості ґрунту сходи цукрових буряків інтенсивно уражуються грибами Aphanomuces cochlioides. Збудник кореневих гнилей сої та коренеїду Rhizoctonia є найбільш вірулентним при підвищеній температурі (+25 ... +30°С), хоча така температура в період появи сходів не є типовою для Лісостепу. Тобто, температура є одним із головних чинників, які коригують розвиток ґрунтових мікроміцетів – збудників кореневих гнилей сої та цукрових буряків.