Реферат на тему:

Вплив антропогенного фактора на стік найбільших річок України

Безповоротний забір

Стік найбільших річок України – питання, яке цікавило багатьох дослідників [2, 6, 10-12]. Водночас робіт, які присвячені стоковим характеристикам за відсутності господарської діяльності, – порівняно небагато. Разом з тим, в умовах України антропогенний вплив є значним і дуже різноманітним.

Найважливішим чинником впливу на річковий стік є безповоротний забір води. Певну роль відіграють вилучення частини стоку при створенні ставів і водосховищ, втрати на додаткове випаровування, меліорація.

За даними Держводгоспу України, безповоротний забір з природних джерел упродовж останніх двох десятиліть зазнав істотних змін. Найбільше води (близько 14,5 км3) безповоротно забиралося в середині 80-х років. В останні 10-15 років він зменшився вдвічі і у 1999 р. становив 6,99 км3. Нині три чверті безповоротного забору припадає на басейн Дніпра.

Кількісна оцінка впливу безповоротного водоспоживання на річковий стік потребує врахування низки обставин. Зокрема, безповоротний забір із природних джерел зазвичай асоціюється із забором із річок. Насправді, значний об’єм води забирається з підземних джерел і лише його частина пов’язана з річковим стоком. Переважна кількість забраної води згодом відводиться у річки, сприяючи зростанню їх водності. Таким чином, вплив на річковий стік зазвичай є істотно меншим, ніж це уявляється.

Інша обставина, яка має враховуватися, - необхідність сплати за забрану воду. Державному обліку підлягають всі водоспоживачі, що протягом доби забирають понад 50 м3. Ця обставина визначає, що фактичний забір (особливо на півдні та сході) є дещо більшим, ніж той, що охоплений водообліком.

Антропогенний вплив на стік Дністра

Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенного впливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну – 24600 км2) і Бендер (66100 км2).

Наявний ряд за стоком води на в/п Заліщики охоплює період з 1895 р. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м3/с. Таким же залишається значення при відновленні пропусків у спостереженнях.

У верхній частині басейну Дністра вода забирається для водопостачання Львова, Івано-Франківська, ще кількох міст. Серед промислових об’єктів виділяється Бурштинська ТЕС.

За даними Держводгоспу України, безповоротний забір вище в/п Заліщики у 1999 р. становив 62,7 млн м3, або 2,0 м3/с. У 1991 р., коли стався розпад СРСР, безповоротний водозабір був істотно більшим: 179 млн м3, або 5,7 м3/с.

Певну вплив на стік річки зумовлює забір води при заповненні ставів і водосховищ, а також додаткові втрати на випаровування. В цілому, роль зазначених чинників у верхній течії Дністра порівняно невелика. Об’єм водосховищ до в/п Заліщики становить 121 млн м3, що відповідає 1,7% стоку річки за один рік. У верхній течії Дністра існує приблизна відповідність між втратами на випаровування і кількістю опадів на водну поверхню. Практично антропогенний вплив відповідає безповоротному водозабору. Для наявного періоду спостережень він становить 1 м3/с. Отже, норма природного стоку на в/п Заліщики дорівнює 229 м3/с, що майже збігається з фактичним значенням водності.

Значно складнішим є питання встановлення стоку на в/п Бендер (Бендери), на якому відомості про середній річний стік є з 1881 р. Насамперед це зумовлено помилковістю даних за останні 10-15 років. Упродовж цього періоду витрати води на в/п Бендер є істотно меншими за дані на Дубосарській ГЕС, або ж на водпостах Оланешть і Незавертайлівка [2]. Виправлені, а також відновлені дані дозволяють отримати значення середнього багаторічного стоку – 309 м3/с.

Антропогенний вплив Дністра до в/п Бендер є істотно більшим, ніж до в/п Заліщики, що передусім зумовлено значно більшим безповоротним водозабором. У межах України річковий стік використовується для водопостачання міст Чернівці, Кам’янець-Подільський. Окрім цього, доволі великим є забір у межах Молдови (у цьому разі виділяється м.Кишинів). У порівнянні з верхів’ям річки значно більше води забирається для потреб зрошення.

Окрім безповоротного водозабору, на річковий стік впливає зарегулювання. На річці створено Дністровське (повний об’єм – 3000 млн м3), Дубосарське (485 млн м3), а також ще кілька водосховищ. Ще один чинник – додаткове випаровування з поверхні штучно створених водойм. Зокрема, з поверхні Дністровського водосховища (142 км2) щороку додатково випаровується 35-40 млн м3, що відповідає витраті 1,1-1,3 м3/с.

Врахування усіх перелічених факторів дає змогу отримати природний стік Дністра на в/п Бендер, який би спостерігався у природних умовах, – 314 м3/с.

Антропогенний вплив на стік Південного Бугу

Найбільш придатним створом для встановлення природного стоку Південного Бугу є в/п Олександрівка, що розташований порівняно неподалік від гирла і контролює площу 46200 км2. За фактичними даними спостережень (1914-1999 рр.) середня багаторічна витрата води становить 89,2 м3/с.

Найбільший вплив на стік річки зумовлює безповоротний водозабір, який вище в/п Олександрівка у 1999 р. становив 105 млн м3 (3,3 м3/с). У 1991 р. (докризові умови) безповоротний забір був втричі більшим - 350 млн м3 (11,1 м3/с).

Нині найбільшим водоспоживачем на річці є Південно-Українська АЕС, перший блок якої введено в дію наприкінці 1982 р. Роль зрошення, яке у 80-х роках відігравало помітну роль, в останні роки, значно зменшилася.

Для всього періоду спостережень середній безповоротний забір відповідає витраті 2,5 м3/с.

Важлива особливість Південного Бугу - велика зарегульованість. Згідно з даними Держводгоспу України, у басейні річки створено 7034 ставів і 204 водосховищ. Їх об’єм відповідно становить 716 млн м3 і 883 млн м3 (сумарний – 1599 млн м3). Переважна більшість ставів і водосховищ створена