Реферат на тему:

Водні баланси і водні ресурси України

Водні ресурси річок є одним з найважливіших природних ресурсів. Вони характеризуються об’ємом стоку річок, що щорічно стікає з певної території. На відміну від більшості інших природних ресурсів водні ресурси поновлюються і їх середня багаторічна величина на протязі тривалого часу залишається постійною.

Часова і просторова динаміка водних ресурсів знаходиться у безпосередній залежності багатьох воднобалансових факторів – величини, інтенсивності і розподілу атмосферних опадів по території, випаровування, факторів підстилаючої поверхні, господарської діяльності, тощо. Воднобалансові дослідження дають можливість проводити співставлення об’єктивно існуючих в природі співвідношень і взаємозв’язків між надходженням та витратами вологи на будь-якій території і, в першу чергу, на річкових водозборах, за різні інтервали часу. А взаємна ув’язка окремих компонентів водного балансу дозволяє більш глибоко вивчати умови їх формування, виявляти можливі помилки вимірів та розрахунків і оцінювати вплив господарської діяльності та інших факторів на водні ресурси.

Проведенні воднобалансові дослідження дозволили зробити наступні узагальнення.

Середні багаторічні значення опадів змінюються від 620-660 мм на півночі і північному заході рівнинної території України до 450-500 мм в степовій зоні [ 2 ]. На водозборах Донецького Кряжу і Приазовської височини кількість опадів збільшується порівняно з південо-східними районами на 5-10%. На гірських водозборах Карпат та Криму розподіл атмосферних опадів має вертикальну поясність. Для басейнів річок Тиса, Дністер та Прут градієнти змін річних сум опадів з висотою місцевості відповідно складають 75-140, 80-90 і 50-60 мм на кожні 100 м висоти [ 1, 5 ]. Найбільша кількість опадів, яка дорівнює 1500-1800 мм, спостерігається в верхів’ях річок Чорна Тиса, Косовська, Шопурка, Тересва, Теребля та Ріка, витоки яких розташовані на висотах з абсолютними відмітками 1500-2000 м Полонинського і Чорногірського хребтів [ 5 ]. На гірських водозборах басейну р.Прут багаторічний шар опадів становить 1000-1400 мм, а на окремих правобережних водозборах Дністра – 900-1500 мм. В межах Волино-Подільської височини кількість опадів зменшується до 700-800 мм. На водозборах річок гірського Криму за даними окремих опадомірних пунктів випадає 600-1000 мм опадів.

Відповідно до загальних закономірностей розподілу річних опадів на території України змінюється також і багаторічний шар стоку. В північних і північно-західних рівнинних районах України шар річного стоку становить 140-160 мм. На південь його величина поступово зменшується і в південних районах степової зони не перевищує 5-10 мм [ 3 ]. На фоні загального широтного зменшення багаторічного шару стоку з півночі на південь на окремих водозборах спостерігається збільшення стоку. Це зумовлено місцевими фізико-географічними умовами і, перш за все, відносними коливаннями висоти місцевості. Збільшення стоку спостерігається в верхів’ях річок Турія, Стир, Тетерев, Південний Бугу і на річках Донецького Кряжу та Приазовської височини. На гірських водозборах Карпат і Криму розподіл річного стоку залежить від вертикальної поясності. Найбільший шар стоку, який дорівнює 800-1200 мм, спостерігається на водозборах, в межах яких випадає максимальна кількість опадів. Багаторічний шар стоку в середній частині басейнів річок Уж і Латориця, в гірській частині р.Дністер і верхів’ях р.Прут становить 300-700 мм. В верхів’ях правобережних притоків р.Дністер його значення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках – шар стоку дорівнює 150-200 мм. На річках Гірського Криму величини стоку на окремих водозборах дорівнюють 100-500 мм.

Сумарне випаровування з поверхні водозборів на території України порівняно з опадами і стоком розподіляється більш рівномірно і коливається в менших межах. Його значення залежить від температури і вологості повітря, а також зволоженості території, яка обумовлюється кількістю опадів. Величина випаровування змінюється не тільки в широтному напрямку, але також зменшується з заходу на схід. На рівнинній території України річна величина випаровування з поверхні суші зменшується від 500-530 мм в північно-західних районах, до 460-480 мм в південно-східних. В південних степових районах України середня багаторічна величина випаровування складає 400-480 мм [ 3 ]. Найбільша величина випаровування, яка дорівнює 650-700 мм, характерна для Закарпатської низовини. На цій території в середньому випадає 800-850 мм опадів, а багаторічна температура повітря дорівнює 8,5-10,0°С. Не дивлячись на те, що з підвищенням абсолютних відміток місцевості кількість опадів збільшується до 1500-1800 мм, середні багаторічні температури повітря знижуються до 5,0-7,0°С, що обумовлює зменшення випаровування до 500-550 мм на рік. На водозборах річок Волино-Подільської височини величина випаровування становить 520-530 мм. В межах річкових басейнів гірської частини Криму випаровування складає 500 мм на рік.

Оцінка точності обчислення водних балансів характеризується величинами його нев’язок, представлених в абсолютних значеннях або відносно опадів. Для річок України нев’язки водного балансу в 80% загальної кількості не перевищують 10%. Незначні нев’язки водного балансу при визначенні їх складових незалежно одне від одного, свідчать про те, що розрахунки виконані досить надійно.

Головні елементи водного балансу – багаторічні значення стоку та опадів для рівнинної території України визначались за даними фактичних спостережень, для гірських районів – за локальними залежностями їх величин від висоти місцевості. Сумарне випаровування розраховувалось за методом Константинова О.Р. [ .

Обчислення головних елементів водного балансу і їх ув’язка дозволяють створити графічну модель водного балансу річкових водозборів у вигляді взаємоув’язаних карт. Ці карти дають можливість визначити основні елементи водного балансу для водозборів, на яких не проводяться гідрометеорологічні спостереження, а також для фізико-географічних зон і окремих регіонів. Прикладом такої моделі є запропоновані ув’язані карти розподілу атмосферних опадів, природного сумарного стоку, випаровування з річкових водозборів басейну Дніпра (рис.1 – 3). Середні помилки визначення опадів за цими картами складають