Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Лівер-пуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Ланкашир і Манчестер стали загальними назвами великих текстильних районів і міст світу. Нині вони втратили свою винятковість, а виробництво тканин занепало. Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, ви-робництво енергетичного і атомного обладнання, комп'ютерів і точних інструментів. За обсягами нафтопереробки, хімічної, полігра-фічної і харчової промисловості район поступається лише Південній Англії.

Манчестер (2,5 млн жителів) знаходиться за 56 км від Ірланд-ського моря. Канал з'єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.

Ліверпуль (1,5 млн жителів) — порт у гирлі річки Мерсей. У XVII—XIX ст. він уславився работоргівлею, що тривала з 1701 по 1830 p., нагромадженням капіталів, ввозом сировини і вивозом готових виробів. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борош-номельна і цукрова, а з нових — автомобілебудування.

Йоркшир і Хемберсайд відокремлені з заходу від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд (1,7 млн жителів). Зараз його обличчя визначають добування вугілля, мета-лургія, машинобудування і нафтохімія. Тут виплавляється 1/3 чорних металів країни. Шеффілд (1,3 млн жителів) набув слави як центр електрометалургії, високоякісних спеціальних сталей, вироб-ництва різальних інструментів і озброєння. Маленьке місто Иорк, яке було у свій час північною столицею римлян, столицею англо-саксонських і датських королівств, тепер є відомим історичним і туристським центром. Важлива роль району в сільському госпо-дарстві і рибальстві.

У Північній Англії, на відміну від Південної і Цент-ральної, переважають уже не рівнини, а узгір'я. її невелика східна прибережна частина перетворилася на один із економічних остро-вів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн жителів). Природною основою його став так званий «Великий вугільний північний ба-сейн».

У світовому індустріальному розвитку Північна Англія відома як батьківщина вугільної промисловості, залізниць, металевих суден, першого в світі вугільно-металургійного району з важким метало-містким машинобудуванням. У першій половині XX ст. тут спускали на воду 2/5 британських кораблів (суховантажних, танкерів), виго-товляли суднові машини, енергосилове обладнання, турбіни, устат-кування для шахт, металургійних і хімічних заводів. У другій половині сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією і його промисловість занепала.

Перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберіга-ються як музеї і приваблюють багато туристів. Залишилось тільки виготовлення найбільш складного суднового, енергетичного і промислового обладнання, що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій. Новим у Північній Англії є комплекс нафто-хімії в гирлі річки Tic із центром Біллінґем, який вважається най-більшим у Європі. Нафту він отримує підводним трубопроводом з центральних родовищ Північного моря.

Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними і етнічними особливостями.

Переважна частина Уельсу — плоскогір'я. Найважливішими при-родними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усе-світню відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи. Але реконструйовані металургійні ^комбінати виплавляють до 1/3 чорних металів (друге місце після Йоркширу і Хемберсайду). Головне місто Кардіфф — важливий культурний центр. На початку XX ст. це був найбільший експортер вугілля на світовий ринок.

На Шотландію припадає 1/3 площі і менш як 1/10 населення Великобританії. Це гірська, прохолодна і волога територія. До унії з Англією в 1707 р. вона була окремим королівством. Населення і життя зосереджені у вузькій Середньошотландській низовині, протяжність якої лише 50 км. Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах.

Головним центром є Ґлазґо (1,8 млн жителів). Його промисло-вість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда, на яких колись були побудовані най-відоміші англійські судна, припинили своє існування. Нові галузі не компенсують утрачені робочі місця. Единбург — старовинна столиця шотландських королів — розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У 1768 р. тут уперше була видана «Британська енциклопедія». У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург — побратим Києва. Організа-ційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін. Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами і виробами з них, а також шотландським віскі.

Ольстер — найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому, що триває з 1968 p., викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки еко-номічними причинами. Доходи тут становлять лише 3/4 англій-ських.

Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин. Сільське господар-ство базується на травах, картоплі і великій рогатій худобі. Головне місто — Белфаст.