і затвердження стабільних правових основ економічної діяльності, визначення правил взаємодії суб’єктів ринку, гарантування права приватної власності, дотримання контрактів та угод. Держава виступає гарантом дотримання встановлених “правил гри”, регулює відносини сторін, забезпечує економічну свободу, стимулює ділову активність і карає тих, хто обмежує права й інтереси суб’єктів ринку. Але за будь-яких умов різні форми прямого і непрямого (опосередкованого) втручання не спрямовуються на обмеження приватного підприємництва й конкурентного суперництва, що становлять основу ринкової економіки. Тобто ринковий механізм доповнюється регуляторами і запобіжниками з метою усунення дефектів ринку, обмеження монополізму, забезпечення ефективності зростання і стабільності.
В Україні й дотепер спостерігається переоцінка можливостей ринку в створенні саморегульованого механізму господарювання, послаблене державне втручання у соціально—економічні процеси, що відбуваються в АПК, мають місце недостатня наукова обґрунтованість і непослідовність здійснюваних державних заходів стабілізації і розвитку аграрного сектора економіки держави.
Досвід Польщі та деяких інших постсоціалістичних країн показує, що створення високоорганізованої та ефективної змішаної економіки і цивілізованого ринку потребує, передусім, економічного впливу держави на соціальні процеси, розвиток справжнього самоврядування й регіонального управління.
У багатьох європейських країнах (Франція, Нідерланди, Іспанія, Італія, Швеція) на регіональні представницькі органи покладено розв'язання широкого кола не виробничих, а соціальних і екологічних проблем — соціальне забезпечення й допомога окремим верствам населенням, охорона здоров’я, освіта та професійна підготовка, культурна діяльність, догляд за пам‘ятниками регіонального значення, заходи з охорони природи. Спільно з муніципалітетами вони також вирішують питання розвитку житла, соціальної й виробничої інфраструктур, виконують ряд інших функцій, що делегованих їм муніципалітетом.
Ускладнення функцій держави і процесу прийняття управлінських рішень висуває в число актуальних проблем перебудову існуючих організаційних, конституційних та інших структур державного управління економікою та її регулювання.