Реферат на тему:

Типології, класифікації та рангування країн за широким набором критеріїв. Основні міждержавні організації сучасного світу

План

1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.

2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку.

3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку.

4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій).

Крім простих групувань (класифікацій чи типологій) країн, здійснених за одним–двома критеріями, у міжнародній практиці користуються складними соціально-економічними групуваннями, в основу яких покладено цілий ряд якісних і кількісних ознак, які є надзвичайно місткими і показовими. Так, глобальні міждержавні організації (ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк) тривалий час об’єднували усю різноманітність країн світу у два – три типи. Насамперед, це 1) промислово розвинені країни і 2) країни, що розвиваються. Соціалістичні країни, які існували до початку 1990-х рр., або розподіляли між даними типами (країни Центральної та Східної Європи і колишній СРСР – до промислово розвинених, азіатські соціалістичні країни і Кубу – до країн, що розвиваються), або ж виділяли в окремий третій тип країн із централізованою (чи регульованою) економікою. У наш час „промислово розвинені країни” почали називати „економічно розвиненими” (або „країнами з розвиненою економікою”), всі країни колишньої соціалістичної системи або ж відносять до країн, що розвиваються, або ж виділяють з їх числа тип країн з перехідною економікою (т. зв. „постсоціалістичні”).

При даній типології враховують зокрема такі ознаки:

- характер економічної та політичної систем у країні, сформованість організаційно-управлінських структур;

- досягнутий рівень економічного та соціального розвитку;

- досягнуту стадію розвитку людського суспільства;

- особливості галузевої структури господарства, ступінь її сформованості;

- стабільність фінансових ринків;

- ступінь залучення в міжнародний поділ праці;

- історичні особливості розвитку країн тощо.

Перш ніж перейти до характеристики названих найбільш загальних соціально-економічних типів країн розглянемо окремо їх групування за широким набором ознак і критеріїв.

1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.

Економічна система виражає спосіб організації економічного життя суспільства. ЇЇ визначають, насамперед, відносини власності у суспільстві та господарський механізм.

Основними типами економічної системи у світі впродовж багатьох десятиліть у ХХ ст. були ринкова економіка і централізовано планова економіка. Ринкову економіку мали більшість країн світу, тоді як централізовано планову – півтора десятка соціалістичних країн. З початку 90-х рр. ХХ ст. на карті світу з’явилися постсоціалістичні країни з перехідним типом економічної системи.

Елементи і показники, що характеризують той чи інший тип економічної системи, в різних країнах можуть суттєво відрізнятися, різним є й ступінь розвитку економічних систем, а тому розрізняють національні моделі економіки. У кожному з наведених типів економічних систем національних моделей може бути досить багато, подібні моделі об’єднують у більш загальні їх групи.

Ринкова економіка базується на приватній власності, вільному підприємництві і ринковому господарському механізмові. Ринок передбачає обмін вироблених товарів відповідно до їх вартості, існування конкуренції між виробниками, врівноваження попиту і пропозиції товарів. Він виступає також регулятором господарської діяльності.

Серед сучасних моделей економічного розвитку, притаманних країнам з найбільш розвиненою ринковою економікою, виділяють такі:

- англосаксонську неоліберальну модель (США, Великобританія, Ірландія, Нова Зеландія), яка характеризується повним пануванням в економіці приватної власності окремих осіб, підприємств, фірм, банків, великих компаній, серйозним демонтажем ролі держави в економіці й мінімально необхідним втручанням її в господарські процеси. Економічний розрахунок повністю ґрунтується на цінах вільного ринку і факторів виробництва. Соціальна безпека людей досягається самоорганізацією учасників ринку;

- соціально-ринкову модель (континентальні країни Західної Європи, Канада, Ізраїль), яка подібна до попередньої, однак допускає більшу частку державної власності в економіці. Визнаючи високі соціальні витрати як неминучу ціну суспільної злагоди, дана модель передбачає широке використання можливостей і важелів держави для реалізації соціальної політики;

- східно-азіатську модель (Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань), яка характеризується незначною часткою державної власності в економіці, однак високим ступенем впливу держави на економічні процеси (т. зв. інтервенціонізмом), існуванням культу лояльності до „своїх” корпорацій, безумовним пріоритетом національних інтересів над міжнародними.

2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку.

Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт держави — це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності всіх підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної належності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни.

Валовий національний продукт — відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

За обсягами ВВП виділяються 6 країн, сумарна частка яких у світовому виробництві валового продукту сягнула у 1997 р. майже 2/3. До них належать США — 7830 млрд дол, або майже чверть ВВП світу, Японія — 4190 млрд. дол., Німеччина — 2090 млрд дол., Франція — 1390 млрд дол, Великобританія — 1290 млрд дол, Італія — 1145 млрд. дол. Крім цього, до першої десятки економічно найпотужніших держав входять Китай — 900 млрд. дол., Бразилія — 820 млрд. дол., Канада — 610 млрд. дол., Іспанія — 530 млрд. дол.

Водночас близькі за валовими показниками країни можуть мати надзвичайно різний рівень економічного розвитку. Для