він пише: “антропогеографія дослідує причинні зв’язки людини до всіх головних географічних явищ: твердої поверхні, вод, атмосфери, рослинного і тваринного світу, … що дуже сильно впливають на царство людини”. Далі він згадує, що людина відносно звільнилась від впливу природи і сама впливає на природу. С. Рудницький солідаризує з думкою А. Гетнера, що антропогеографія досліджує просторові відносини держав і народів і їх зв’язки з природою земної поверхні. Зауважимо, що згадану вище структуру антропогеографії практично перенесено на сьогоднішній день, щоправда замінивши термін “антропогеографія” на соціально-економічна географія”. Щоправда сьогодні все частіше виокремлюють соціальну географію як блок наукових дисциплін або гуманізовану і соціологізовану економічну географію.
В період спроб побудови “соціалістичного суспільства”, під впливом репресій та гонінь, а також виходячи з існуючої на той час ідеології, соціально-географічні дослідження практично не проводились. І тільки в кінці 80-х рр. починає формуватись низка нових напрямків соціально-географічних досліджень: географія діяльності населення (Ю. Пітюренко, В.Загородній, А. Степаненко, М. Ковтонюк, Л. Шевчук), географія релігії (О. Шаблій, І. Ровенчак, О. Кучабський) та ін. –
4 –
Сьогодні, коли Україна переживає не лише складні часи трансформації не лише суспільних відносин, а й адаптації суспільства до реалій вільного та конкурентного ринку, перед соціальною географією стоїть низка важливих проблем, що покликані утверджувати і розвивати її як науку. По-перше, це вивчення соціально-географічних проблем становлення Української держави. По-друге, – виявлення соціально-географічних особливостей кризи в Україні. По-третє, вивчення можливостей розв’язання проблем територіальної організації соціальної інфраструктури. По-четверте, дослідити соціально-географічну і еколого-соціально-географічну складову соціальної політики України. По-п’яте, проаналізувати регіональні проблеми безробіття в Україні.
Розв’язання цих та інших проблем соціальної географії може бути вагомим внеском у формування стратегії виходу України з кризи, а отже, в кінцевому результаті у підвищенні добробуту українського народу.
Література:
1. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К: Либідь, 1996. –С. 206-232.
2. Кубійович В.М. Наукові праці том 1. // упорядник О. Шаблій. –Париж-Львів :Фенікс, 1996. – С. 415-419, 441-454, 464-506.
3. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії. – К.: Знання, 2000. – С. 15-35, 55 - 125.
4. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа . – С. 46-62.
5. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 2000. – С. 409-417.
6. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 1994. –С. 389 - 391.