Мінеральні добрива — це продукт промислового походження, їх виготовляють на хімічних заводах (азотні: аміачна, натрієва, кальцієва селітри, сульфати та ін.; фосфорні: суперфосфати, фосфоритне борошно, борошно з кісток та ін.; калійні: хлористий калій, калійна сіль, та ін). Промислові добрива застосовують, як правило, в гранульованому вигляді з діаметром гранул 1—4 мм. Мінеральні добрива вносять у нормі 20—600 кг/га залежно від способу внесення, потреб ґрунту та вирощуваних рослин.

Органічні добрива — продукт місцевого виробництва, тобто їх заготовляють безпосередньо в господарствах (гній, рідкий гній, компости, попіл) або добувають неподалік від господарства (торф, вапняні туфи тощо). Органічні добрива (наприклад, гній) вносять у нормі 20—60 т/га, з урахуванням його післядії на протязі 2-4 років. При інтенсивному веденні сільськогосподарського виробництва в зоні Лісостепу України необхідно вносити в середньому 10...12 т/га в рік органічних добрив (у перерахунку на підстилковий гній). Оскільки тваринництво не в змозі забезпечити виробництво органіки в таких кількостях, вагомості набувають специфічні види органічних добрив, а саме: залишені на полі рослинні рештки, сидеральні культури тощо.

У ґрунт добрива вносять до сівби (основне внесення), під час сівби (припосівне) і після сівби (підживлення) різними способами. Серед них виділяють:

розкидання — добрива рівномірно розкидають поверхнево, а потім загортають їх ґрунтообробними знаряддями;

локальне внесення — добрива вносять до посіву рядком або смугою на глибину більшу (на 1,5...2,0 см), ніж глибина загортання насіння;

припосівне внесення, коли одночасно висівають у рядки добрива і насіння;

підживлення — добрива вносять під час вегетації рослин у шар ґрунту, де знаходиться їхнє коріння.

Способом розкидання вносять значну частину органічних добрив та приблизно 1/2 мінеральних. Розрив у часі між розкиданням і загортанням мінеральних добрив становить не більше 12, а органічних — не більше 2 годин. При локальному внесенні насіння (бульби) і добрива розділені невеликим шаром ґрунту. Останнім часом, при застосуванні мінеральних добрив перевагу надають припосівному внесенню та дробовому підживленню в певні періоди вегетації рослин. В системах “точного землеробства” застосовують локально-дозоване внесення змінних норм добрив.

Для механізації внесення твердих мінеральних добрив у ґрунт використовують спеціальні туковисівні апарати, які встановлюють на комбінованих агрегатах для локального внесення, посівних та садильних машинах, культиваторах-рослинопідживлювачах, а також тукові розкидні сівалки. На вітчизняних комбінованих машинах встановлюють тарілчасто-скребкові апарати з пальцевими ворушилками (апарати типу АТД–2), а останнім часом — котушково-штифтові або шнекові.

13.9. Технічна характеристика машин для внесення добрив

Найпоширенішими машинами (табл. 13.9) для внесення твердих мінеральних добрив є навісні та причіпні відцентрові розкидачі (типу МВУ), в яких робочі органи представляють собою два відцентрових диски, як правило, з оригінальними лопатками. Ці розкидачі (рис. 13.10) призначені для

поверхневого розкидання твердих мінеральних добрив, вапна і гіпсу. Їх агрегатують з тракторами класів 1,4 та 3, робоча ширина розкидання при цьому складає від 8 до 24 м з нормою внесення в межах 0,1... 1,4 т/га.

Рис. 13.10. Агрегат для внесення мінеральних добрив фірми Amazone

Основними технологічними режимами роботи розкидача є ширина смуги внесення добрив та швидкість агрегату. Серед імпортних аналогів технологічні переваги мають машини фірм Amazone, Rau, Silky, Breg та інших.

Основу для органічних добрив становлять продукти тваринництва (гній у твердому та рідкому стані), а також торф, компости та рослинна маса (сидерати, солома тощо). Внесення твердих органічних добрив здійснюється за прямоточною (ферма–поле), перевалочною (ферма–бурт–поле) та двохфазною технологіями. При застосуванні прямоточної технології добрива транспортують і розподіляють по полю однією машиною (рис. 13.11).

Рис. 13.11. Агрегати для внесення гною: а — твердого (МТО–3), б — рідкого

За перевалочною технологією, в час, не зайнятий виконанням сезонних робіт, добрива транспортують на край поля і складають у бурт, а перед оранкою розкидають. За двофазною технологією, добрива, з урахуванням заданих норм внесення (від 10 до 60 т/га), купами (масою до 4т) розподіляють по полю, а потім розкидають спеціальними машинами, які одержали назву валкоутворювачів-розкидачів. Відстань між рядами куп становить 15—20 м, а відстань між купами у ряду залежно від їх величини і норми внесення коливається в межах від 30 до 50 м. Подальший розподіл добрив по полю з таких куп здійснюється за допомогою валкоутворювачів-розкидачів (рис.13.12).

Рис. 13.12. Технологічна схема роботи валкоутворювача-розкидача:

1 — боковина валкоутворювача; 2 — трактор; 3 — лопатевий ротор розкидача; 4 — карданний вал; 5 — опорні колеса

Отже, розкидачі твердих органічних добрив, які застосовують в даний час, можна поділити на дві основні групи: причіпні кузовного типу та навісні з роторними робочими органами. Основу першої групи становлять розкидачі марок МТО–3, РОУ–6, ПРТ–10, ПРТ–16, МТТ–23 та інших. У розкидачів із роторними робочими органами привід роторів здійснюється від вала відбору потужності трактора через карданну передачу, запобіжну муфту, редуктор і дві ланцюгові передачі. Частота обертання роторів — 267 об./хв.

Набуває поширення застосування рослинної маси в якості органічних добрив. Аналіз технологій застосування сидеральних культур свідчить, що за витратами палива (54,8 грн/га) та праці (4,43 люд.год/га) традиційна технологія застосування сидератів значно дешевша за вивезення та внесення органічних добрив. Її доцільно застосовувати, перш за все, на віддалених від ферми полях. Можлива кількість органічних залишків на поверхні поля перед їх загортанням може складати до 120 т/га. Тому потрібно враховувати диференційовані можливості ґрунтообробних машин за глибиною загортання рослинних залишків і добрив (рис. 13.13).

Рис. 13.13. Схема загортання рослинної маси різними типами ґрунтообробних знарядь, де: 1 — дискова борона, 2 — плуг-лущильник, 3 — важка дискова борона, 4