Налагоджено виробництво базової моделі зернозбирального комбайну “Славутич” з клавішною та роторною конструкціями молотарки, уніфікованими між собою, з вітчизняними комплектуючими та пропускною здатністю 9–11 кг/с (рис. 13.24). Гідравлічна система виконана за модульною схемою. Ведучий міст комбайну має підвищені тягові характеристики та забезпечує безступінчасте регулювання швидкості руху агрегату. Шини коліс зі зниженим тиском мінімально ущільнюють ґрунт. У зернозбиральному комбайні встановлено блочно-модульну мікропроцесорну систему управління та контролю. Комбайн обладнують подрібнювачем або копнувачем для збирання незернової частини врожаю, що дозволяє використовувати його за всіма прийнятими в Україні технологічними схемами збирання соломи та полови. Втрати зерна (при продуктивності 9–10 кг/с) не перевищують 1,5%. Питомі витрати пального при використанні “Лану” та “Славутича” складають від 2,5 до 3 кілограмів на тону зерна.

Рис. 13.24. Комбайн “Славутич” із пропускною здатністю 9–11 кг/с

З огляду на те, що маса зернових культур, що обмолочуються, завантажує наведені комбайни тільки на 60–70 %, при середньому рівні врожайності в межах від 15,4 до 26,9 ц/га, ведуться роботи зі створення менш продуктивних машин, класів 3–5 і 5–7 кг/с. Зокрема, завод ім. Малишева разом із фірмою «New Holland-Bizon» почав випуск комбайнів “Обрій”. Найпопулярнішим комбайном у Західній Європі і, зокрема, у лісостеповій зоні України, вважається комбайн з пропускною спроможністю 5...7 кг/с. Сьогодні в лісостеповій зоні України використовується велика гама зернозбиральних комбайнів, коротку характеристику деяких з них наведено у таблиці 13.14.

13.14. Технічна характеристика зернозбиральних комбайнів

Некомбайнові способи збирання зернових культур — це нові індустріально-поточні технології з обробкою врожаю на стаціонарі. В цих технологіях основними операціями є скошування і транспортування скошеної (подрібненої чи не подрібненої) маси на тік, де її обмолочують і розділяють на зерно і не зернову частину. Для такого способу характерно, що існує певний розрив у часі між скошуванням і обмолотом. А це плавний перехід зерна із активного стану росту в пасивний, а потім і стан спокою. Для живого організму це необхідна умова. Крім того зменшується напруженість робіт та кількість транспортних засобів, немає потреби у великих сховищах зерна тощо.

Значного ефекту від використання комбайнів на збиранні врожаю зернових колосових культур можна досягти за рахунок обладнання їх новими жатками обчісуючого типу (рис. 13.25). Продуктивність комбайнів, обладнаних такими жатками, підвищується в 2–2,5 рази при одночасному зменшені в 1,6–1,7 рази енерговитрат на збирання врожаю. При цьому втрати зерна за комбайном дещо збільшуються і складають 2,1...4 %. Тому сільгоспвиробникам необхідно зважити, що в умовах господарства має вирішальне значення — збирання врожаю з мінімальними втратами за комбайном (в умовах дефіциту збиральної техніки призводить до розтягування строків збирання і збільшення загальних втрат зерна через осипання) або збирання врожаю у в 2 рази коротший термін (з дещо більшими втратами при обчісуванні).

Рис. 13.25. Комбайн John Deere 9500 з обчісуючою жаткою “Shelbourne”

Зернозбиральні комбайни зарубіжних фірм (Claas, John Deere, Case та інших) в основній комплектації призначені для збирання врожаю зернових колосових культур прямим комбайнуванням (рис. 13.26). Вони можуть бути використані на обмолоті зернових колосових, бобових і круп’яних культур із валків при роздільному збиранні врожаю. Для цього в комплекті з комбайнами поставляються підбирачі валків.

Рис. 13.26. Зернозбиральний комбайн Case на прямому комбайнуванні

Зернозбиральні комбайни більшості іноземних фірм є універсальними. Ними можна збирати врожай практично всіх зернових і олійних культур, а також насінники трав, насіння дрібнонасінних культур (ріпаку, льону та інших). Для збирання кукурудзи комбайни обладнують 4-х, 6-ти або 8-рядними приставками. Слід зауважити, що на даний час зарубіжні комбайни мають певні технічні переваги. Їх наробіток на відмову в 4–5 разів, а середньорічний наробіток у перші 3–4 роки експлуатації — на 30–100 % більший, ніж у вітчизняних машин, за рахунок їх високої технічної надійності, кращої пристосованості до різних кліматичних умов і високої культури виготовлення. Проте ціна імпортних комбайнів вища у 3–3,5 рази за ціни вітчизняних. Їх застосування економічно доцільне при врожайності зернових культур не нижче 35–40 ц/га.

Для скошування зернових культур і укладання їх у валки використовують валкові жатки: начіпні, причіпні та самохідні. Начіпні жатки ЖВН–6Б, ЖЗБ–4,2 та інші начіплюють на зернозбиральні комбайни „Нива” і „Енисей”, причіпні жатки ЖВП–4,9, ЖВП–6 агрегатують з тракторами 1,4. Самохідні жатки ЖБВ–4,2, ЖВН–6Б–01, ЖБВ–5 агрегатують з спеціальними енергетичними засобами КПС–5Б, Д–101А, Е–304. Валки підбирають підбирачами барабанно-грабельного типу (54–102А), транспортерними (ППТ–3А) та платформами-підбирачами, які встановлюють на зернозбиральні комбайни.

Способи збирання НЗУ при прямому і роздільному комбайнуванні використовують також різні: з утворенням копиць 9...20 м.3, валків і поточний. У першому випадку комбайни обладнують копнувачами, у другому — валкоутворювачами, а в третьому — начіпними пристроями, які мають подрібнювальний апарат і пристрої для збирання полови і подрібненої соломи у візок або ж для їх розкидання, частково чи повністю. НЗУ в Україні збирається на 70...85 % площі з подрібненням у візок, на 15–20 % — у копиці, на 5 % — розкиданням по полю. У США застосовується валкова технологія з пресуванням на 90 % площі, у Німеччині — на 40 % . В Англії на 60 % площі використовують технологію розкидання подрібненої соломи по полю, у США — на 10 %. Слід відмітити, що наявність копнувача на комбайні знижує його продуктивність на 20 %, а подрібнювача з збиранням маси у візок — на 25%. При збиранні зернових культур з