Реферат на тему:
Технічні культури. Буряк. Ріпак. Соняшник
1. Цукрові буряки
2. Кормові буряки
3. Ріпак озимий
4. Ріпак ярий
5. Соняшник
1. Цукрові буряки
Біологічні особливості.
Цукрові буряки історично пристосовані до районів із достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні ґрунту, зайнятої цукровими буряками випаровується 25-30% води, випаровуваної рослинами. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена у ґрунті в осінньо-зимовий період, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного росту листя і коренеплодів.
Коефіцієнт транспірації коливається в межах 240-400. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду використовується 70-80 см3, а на 1г цукру — 450-500 г води. За врожайності 400-500 ц/га витрачається з 1 га близько 5000 м3 води. Найвищий урожай одержують при вологості 60-80% НВ. Критичний період цукрових буряків щодо вологи — кінець липня-початок серпня. Надмірна кількість води наприкінці вегетації призводить до зниження цукристості коренеплодів. Максимальний збір цукру з 1 га при вологості ґрунту 60% НВ.
Енергетичною основою рослинництва є сонячна радіація, яка визначається сумою фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період. ФАР — частина сонячної радіації в інтервалі довжини хвиль 0,38-0,71 мкм, що використовується у процесі фотосинтезу. При нагромадженні цукру листки цукрових буряків найінтенсивніше використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси — оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені.
За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження важливу роль відіграють освітлення і температуру повітря, а в районах несталого й особливо недостатнього зволоження — волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення.
Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків. Потреба їх у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000 °С. Найсприятливіша для проростання насіння — температура близько 20 °С. Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі ґрунту 1-2 °С насіння проростає протягом 45-60 днів; 3-4 °С — 25-30; 6-7°С — 10-15; 9-10°С — 8-10; 11-12°С — протягом 3-4 днів.
Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні ґрунту мінус 3-5°С. Найпродуктивніша життєдіяльність рослин спостерігається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30 °С і вночі 10 °С. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще відбуваються при температурі 20-22°С.
Восени перед збиранням цукрові буряки переносять тимчасові заморозки до мінус 5°С, а зібрані й невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі мінус 2°С. Активний ріст і нагромадження цукру тривають при осінній температурі вище плюс 6 °С.
Для формування врожаю цукрові буряки споживають велику кількість поживних речовин. На утворення 1 т коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься: N -50-60кг, Р2О5 — 15-20 кг і К2О — 55-75 кг. Багато також використовується кальцію, магнію, сірки, марганцю, бору та інших елементів. Оптимальна кількість обмінного кальцію в ґрунті для цукрових буряків становить 60-70% ємності поглинання, обмінного магнію і калію — відповідно 10-15 і 3,5%.
Кращими ґрунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гірші — світло-сірі та сірі опідзолені середньосуглинкові. Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться у межах рН 6-7, а об’ємна маса — 1-1,2 г/см3. Найсприятливіше співвідношення для них води і повітря в ґрунті — 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) — 12-20%.
Технологія вирощування.
Місце в сівозміні. У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків.
У зоні несталого зволоження перше поле цукрових буряків розміщують у ланці із зайнятим паром, а друге — в ланці з багаторічними бобовими травами одного року використання. У зоні недостатнього зволоження розміщують цукрові буряки в ланках сівозміни з чорним удобреним паром, багаторічними травами на один укіс та однорічними культурами на один укіс.
Сорти і гібриди. Сорти — Білоцерківський однонасінний 45, Уладівський однонасінний 35, Веселоподолянський однонасінний 29, Ялтушківський однонасінний 30, Ялтушківський однонасінний 64 та ін. Гібриди — Іванівський ЧС 33, Іванівсько-Веселоподолянський ЧС 84, Білоцерківський ЧС 51, Білоцерківський ЧС 57, Білоцерківський ЧС 90, Верхняцький ЧС 63, Київський ЧС 62, Слов’янський ЧС 94,Український ЧС 70, Ялтушківський ЧС 72 та ін.
Обробіток ґрунту. Розроблено два способи основного обробітку ґрунту — поліпшений і напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими та лемішними лущильниками й глибоку зяблеву оранку в кінці вересня — на початку жовтня двохярусними плугами.
У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту: лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив та оранка на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками у кінці липня — першій половині серпня. У міру появи бур’янів поле 1-2 рази обробляють важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами чи лемішними лущильниками без полиць.
Весняний обробіток ґрунту включає
