Промисловість. Промисловість Таїланду розвинута слабо. На долю промисловості припадає 10—12% (без кустарного виробництва — 6-8%) національного доходу; у ній зайнято 8% самодіяльного населення. Найбільш розвитий видобуток копалин і первинна обробка сільськогосподарської продукції. З 15 960 підприємств (1958) понад 60% складають рисоочищувальні, лісопильні, текстильні і харчові. На них зайнято 72% промислових робітників. Велике значення має видобуток руд вольфраму (одне з ведучих місць у світі). А також розробка родовищ олова (14 тис. тонн олова виплавлене в 1962, 5-і місце в капіталістичному світі) і в меншому ступені вольфраму і свинцю, флюориту, сурми, дорогоцінних каменів. Промисловість зосереджена в містах Чиенгмае, Корате, Након-Срітамараті й у столиці – Банкозі.

Основні центри видобутку олова — острів Пхукет, Яла, Патані, Крабі. Біля Канчанабурі добувають залізну руду, у районі Чантабурі — золото і самоцвіти (сапфіри, рубіни). В обробній промисловості переважають дрібні підприємства. Рисоочищувальні заводи зосереджені в Банкоку і Тонбури. Маються також цементні (Банкок), цукрові (Чонбурі, Супанбурі, Уттарадіт), лісопильні виробництва [Банкок, Тонбури, Након-Саван, Након-Рачасима (Корат)], целюлозно-паперові (Канчанабури) фабрики. Кустарне виробництво шовкової і бавовняної тканин (Чієнгмай, Чиенграй, Након-ра-чадима), гончарних виробів (Банкок, Аютия), різьблення по сріблу, дереву (Банкок, Чиенгмай, Чієнграй). Енергоресурси розвідані слабко. У північних районах маються поклади нафти і бурого вугілля (запаси, по оцінці, св. 150 млн. т). Запаси «білого вугілля» оцінюються в 3 млрд. квт-ч, виробництво електроенергії здійснюється на ТЕС (у Банкоку— 75 тис. квт). У 1964 було закінчене будівництво ГЕС у Янхі (початкова потужність 150 тис. кет). У північних і південних районах (Крабі) ведеться видобуток бурого вугілля.

Уряд Таїланду вживає заходів для розвитку промисловості при участі іноземного капіталу. У місті Сураттані будується нафтоперегінний завод потужністю 1,5 млн. у рік, що буде працювати винятково на привізній сировині. У Банкоку і його пригородах — 3 автоскладальні підприємства. Однак іноземні капіталовкладення направляються головним чином у виробництво текстилю, папера, харчових продуктів, що ставить у важке положення місцеві компанії. У 1962 у результаті конкуренції іноземних товарів закрився ряд великих підприємств, у тому числі текстильна фабрика в Тонбурі.

Використана література:

Туристичний довідник 1998. Таїланд

Коротка географічна енциклопедія.

Велика Радянська Енциклопедія.