По-четверте, для землеробства небайдужою є також економічна ефективність заходів обробітку ґрунту. На виконання системи обробітку ґрунту в землеробстві України у середньому припадає 40% прямих експлуатаційних витрат, 41 — енерговитрат, 25% затрат праці. Різні заходи обробітку ґрунту істотно відрізняються за енерговитратами, тому вибір їх повинен бути спрямований на виконання поставленої перед ними мети й окупність витрат на їх виконання. Не менш важлива екологічна безпека цих заходів. Серед них є такі, що проявляють мобілізуючу дію на запаси ґрунтової родючості (полицевий), а інші ощадливіше впливають на їх використання (безполицеві та поверхневі).

Інтенсивне застосування систематичної оранки ґрунтів в умовах України у 60-80-і роки навіть на фоні внесення органічних і мінеральних добрив було не останньою причиною істотного зменшення кількості в них гумусу. Середній вміст його в ґрунтах за вказані 20 років знизився від 3,5% до 3,2%, що на 1–2% менше від оптимуму (Медведєв В.І., 1989).

У країні тепер 48% ріллі піддається негативному впливу водної та вітрової ерозії. Інтенсивність ерозійних процесів нині перевищує природне ґрунтоутворення у 2–10 разів (Гордієнко В.П., 1998). Негативної дії зазнають ґрунти й від фізичної ерозії, яка проявляється в їх переущільнені під впливом проходів на полях тракторів і сільськогосподарських машин. За сучасних інтенсивних технологій кількість проходів агрегатів на полях сягає 8–16, а переущільнення ґрунту при цьому поширюється на глибину 60–100 см.

Перелічені явища, а також економічні мотиви зумовили пошуки та обґрунтування напрямів мінімалізації механічного впливу на ґрунт і зокрема заходів ощадливого використання ґрунтової родючості. Реальними напрямами мінімалізації обробітку ґрунту і послаблення негативної дії на нього засобів механізації є такі:

використання комбінованих агрегатів;

практика широкозахватних агрегатів для зменшення кількості їх проходів по полю;

заміна полицевих обробітків менш витратними безполицевими і поверхневими;

використання на весняних польових роботах гусеничних тракторів або колісних, але з широко профільними шинами;

обґрунтована заміна механічних обробітків застосуванням гербіцидів.

Обробляти ґрунт треба так, щоб досягти поставлених завдань без зайвих витрат. Звичайно, кожному господареві слід зважати, що мінімальний обробіток ґрунту має забезпечити оптимальні умови для рослин. Мінімалізації обробітку ґрунту краще відповідають ґрунти легкого і середнього механічного складу, чисті від бур’янів. Особливої уваги заслуговують системи обробітку ґрунту при забрудненні ріллі радіонуклідами. В цих умовах для запобігання міграції радіонуклідів важливими є протиерозійні заходи, які зменшують дефляцію і явища поверхневого та внутрішньоґрунтового стоків. Не менш важливе проведення початкової двохярусної та плантажної оранки для загортання забрудненого шару й наступних систематичних безполицевих обробітків. При цьому забрудненість кореневмісного шару цезієм зменшується у 20–30 разів, а вирощеної продукції радіонуклідами — в 4–8 разів (Стрельченко В.П., 1994). У процесі дії на ґрунті знарядь його обробітку можливі такі технологічні операції: ущільнення, розпушування, подрібнення, перемішування, обертання, вирівнювання.

4.2. Технологічний вплив заходів і засобів механічного обробітку ґрунту

Зазначені операції здійснюються в різних співвідношеннях при виконанні різних заходів обробітку, що зумовлюється конкретним їх призначенням для впливу на фізичні показники ґрунту. У таблиці 4.2 наведено технологічні операції, при здійсненні найпоширеніших заходів обробітку ґрунту. Знання технологічної дії заходів обробітку на ґрунт допоможе у правильному їх виборі в конкретних умовах (табл. 4.3).

Глибину обробітку ґрунту визначають за вимогами вирощуваних культурних рослин та з урахуванням особливості ґрунтів. Поверхневий мілкий обробіток достатній для зернових колосових, зернобобових, кормових трав, технічних просапних культур. При вирощуванні просапних культур ефективні середній і глибокий обробітки, а перед закладанням садів та ягідників — плантажний.

4.3. Класифікація заходів механічного обробітку ґрунту

Для одержання високих стабільних урожаїв треба дбати про створення досить глибокого родючого шару ґрунту. В цих умовах тривалий час зберігаються оптимальна його будова, оптимальні параметри водного, повітряного і поживного режимів, формується розвин6ена коренева система рослина, здійснюється ефективний захист від бур’янів, хвороб і шкідників. Технологія створення глибокого родючого шару ґрунту, його окультурення залежать від типу ґрунту. На чорноземах і сірих лісових ґрунтах це роблять одноразовим збільшенням глибини обробітку до потрібної. Дерново-підзолисті ґрунти поглиблюють поступовим щорічним збільшенням глибини їх обробітку на 15–20% із внесенням органічних добрив і вапна, застосовуючи залежно від умов полицевий спосіб (оранку) або безполицевий (чизелювання, плоскорізне розпушування). Важливо знати й враховувати позитивні та негативні ознаки двох опрацьованих наукою і перевірених практикою альтернативних способів обробітку ґрунту — полицевого і безполицевого (табл. 4.4).

4.4. Аналіз ознак способів обробітку ґрунту

Солонці окультурюють залежно від глибини солонцевого і розташування гіпсоносного шарів. Якщо гіпсоносний шар ґрунту залягає на глибині 50–60 см, а солонцевий має невелику товщину, глибину окультуреного шару збільшують способом його самомеліорації, проводячи один раз на 15–20 років плантажну оранку і захоплюючи при цьому близько 10 см гіпсоносного шару. При неглибокому розташуванні гіпсоносного шару застосовують триярусну оранку плугом Мосолова, за якої верхній шар ґрунту залишається на місці, а середній і нижній переміщуються.

Спеціальні заходи обробітку ґрунту здійснюють у специфічних умовах. Так, важкі й кам’янисті, засмічені корінням дерев, перезволожені ґрунти доцільно орати дисковим плугом, який обертає пласт ґрунту без ущільнення дна борозни.

Перед закладанням садів, ягідників, лісосмуг, із метою поліпшення дерново–підзолистих і солонцюватих ґрунтів, а також для обробітку ґрунту під просапні культури на чорноземах ефективна оранка ярусними плугами.

Для обробітку осушуваних торф’яників, важких ґрунтів, міжрядь у садах,