Кротування застосовують для дренажу перезволожених ґрунтів утворенням суцільних горизонтальних отворів діаметром 6–8 см на глибині до 30 см, розташованих на відстані 70–140 см, спеціальними плугами — кротоутворювачами.

Щілювання проводять для підвищення водопроникності ґрунту на схилах із метою зменшення стоку і на зрошуваних землях для запобігання їх заболочуванню в умовах низької водопроникності ґрунтів.

Заходи лункування, боронування, гребенеутворення здійснюють також на силових угіддях для захисту ґрунтів від водної ерозії.

Вирощування с.–г. культур супроводжується застосуванням не одного якогось із перелічених заходів обробітку ґрунту, а відповідного їх поєднання, яке називають системою обробітку ґрунту. Система обробітку ґрунту при вирощуванні певної сільськогосподарської культури об’єднує три ланки — основний, передпосівний та післяпосівний обробітки. Кожна із зазначених ланок також складається з кількох заходів і тому є системою.

Вибір заходів обробітку ґрунту, складових кожної системи залежить від вимоги вирощуваної культури, її попередників, типу ґрунту та його окультуреності, рельєфу, погодних умов, типу забур’яненості поля, строків виконання робіт, матеріальних можливостей.

Основний обробіток ґрунту. Серед систем основного обробітку ґрунту розрізняють основний обробіток під ярі та озимі культури. Основний обробіток ґрунту під ярі має назву системи зяблевого обробітку його проводять у літньо–осінній період. Залежно від екологічних умов поля зяблевий обробіток здійснюють диференційовано. Після ранніх стерньових попередників система зяблевого обробітку може об’єднувати різні варіанти таких заходів: дискування, лемішне лущення, оранку, плоско різне розпушування, чизелювання, культивацію. Основний обробіток ґрунту під ярі культури проводять у літньо–осінній період не тільки з урахуванням позитивного впливу на водний і поживний режими ґрунту, але й для посилення проти бур’янової ефективності технологій. Порівняно з веснооранкою зяблевий обробіток знижує забур’яненість посівів у 1,5–2 рази. Залежно від агробіологічного типу забур’яненості поля, ґрунтового покриття та погодних умов система зяблевого обробітку має свої особливості в застосовуваних заходах та строках їх виконання. В умовах мало річного типу забур’яненості при достатньому зволоженні на ґрунтах легкого та середнього гранулометричного складу після ранніх попередників кращим варіантом зяблевого основного обробітку ґрунту є напівпаровий. Для його здійснення після збирання попередника проводять дискове лущення на глибину 6–8 см, щоб знищити вегетуючі бур’яни і спровокувати їх насіння до проростання.

Через 10–15 днів при з’явленні сходів бур’янів виконують захід основного обробітку — оранку чи безполицеве розпушування. Після заходу основного обробітку до настання морозів ґрунт обробляють 3–4 рази знаряддями поверхневого обробітку — культиваторами, боронами, визначаючи строки і кількість культивацій залежно від появи чергової хвилі сходів бур’янів. Основний обробіток ґрунту під озимі культури на забур’янених мало річними бур’янами полях також проводять за схемою напівпарового. Технічна ефективність останнього становить 60 — 70% зниження забур’яненості посівів. В умовах багаторічних типів забур’яненості ефективними є варіанти поліпшеного (пошарового) зяблевого обробітку ґрунту. Залежно від переважаючих біологічних груп багаторічних бур’янів поліпшений варіант зяблевого обробітку орієнтують на механізм їх "удушення" або виснаження. За кореневищного типу забур’яненості полів використовують обидва механізми. При використанні способу "удушення" кореневищ пирію після збирання раннього попередника ґрунт дискують важкими дисковими боронами на глибину 12–14 см у двох напрямах — вздовж і впоперек поля. Якщо ґрунт сухий і щільний, перед дискуванням проводять лемішне лущення. Кореневища бур’янів, розташовані на вказаній глибині, при цьому розрізають на відрізки завдовжки 10–12 см, кожен з яких має 3–4 бруньки. Через 10–15 днів спровоковані до проростання бруньки утворюють сходи. Тоді здійснюють культурну оранку плугом із передплужником або ярусну оранку на глибину 20–22 см. При цьому верхній (12–14 см) шар ґрунту з кореневищами і сходами бур’янів переміщують на дно борозни, накриваючи його шаром ґрунту завтовшки 10–12 см і зумовлюючи цим на 90–95% їх відмирання, "удушення".

Якщо як основний захід обробітку ґрунту обрано безполицевий варіант (плоскорізне розпушування або чизелювання), то в такому разі знищення кореневищних бур’янів досягають способом виснаження їхніх кореневищ. Тоді технологія зяблевого обробітку ґрунту об’єднує такі заходи: після збирання раннього попередника ґрунт дискують у двох напрямах на глибину 12–14 см важкими дисковими боронами, а потім проводять 3–4 культивації культиваторами–плоскорізами (КПШ–6, КПШ–9) на глибину 12–14 см, визначаючи кожного разу час чергового з’явлення сходів бур’янів після попередньої культивації. Після останньої культивації сходи бур’янів уже не з’являються через виснаження їхніх вегетативних зачатків і тоді здійснюють основний захід плоскорізом або чизелем на визначену глибину.

В умовах коренепаростквого типу забур’яненості полів, особливо при недостатньому зволоженні й на важких ґрунтах, високий проти бур’яновий ефект забезпечує варіант поліпшеного пошарового зяблевого обробітку з використанням механізму виснаження запасів пластичних речовин у кореневій системі цих бур’янів (осот рожевий, осот жовтий, березка польова, степовий гірчак повзучий тощо). Технологія цього варіанта складається з лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6–8 см після збирання раннього попередника, повторного лущення лемішними лущильниками або культиваторами–плоскорізами через 10–12 днів на глибину 12–14 см в агрегаті з важкими зубовими чи голчастими боронами, а в посушливу погоду — з кільчасто-шпоровими котками. Потім для знищення сходів бур’янів, що з’являються, запобігання утворенню ґрунтової кірки поля кілька разів обробляють культиваторами в агрегаті з боронами або одними боронами. Основний захід на потрібну глибину виконують пізно восени — наприкінці вересня чи у жовтні — плугом або чизелем чи плоскорізом.

Викладені вище загальні схеми варіантів основного обробітку реалізують у конкретних умовах залежно від типів ґрунту, попередників, погодних умов, агро типів забур’яненості ріллі, ресурсних можливостей. Взагалі, перелічені умови є аргументами для