держава керується з одного центру і не має в своєму складі самоврядних утворень. У такій державі єдина конституція, єдина система органів державної влади. Складні держави можуть бути федераціями, конфедераціями чи уніями. Федерація - це, як правило, союзна держава, до якої входять самоврядні території, що мають певну політичну та економічну самостійність, але деякі питання, напри-клад, оборони, зовнішньої політики, фінансової діяльності тощо віддають у ведення федеративних органів влади. Конфедерація - союз держав, що об'єднуються для розв'язання певних політичних чи воєнних цілей, зберігаючи при цьому свою са-мостійність (наприклад, США були конфедерацією з 1776 до 1787 року). Унія - об'єднання держав під скіпетром одного монарха, що іноді траплялося в історії (на-приклад, Польсько-Литовська унія 1386-1568 років, що включала і землі України).
У наш час у світі переважають унітарні держави. Європейські, латиноамери-канські, арабські країни цього типу здебільшого однонаціональні з порівняно невеликою часткою національних меншин. Унітарні держави Африки та Південно-Східної Азії мають дуже строкатий національний склад.
У світі багато федеративних держав. В Європі це, наприклад, — Німеччина (ФРН), Австрія; в Америці - США, Канада, Бразилія, Венесуела; в Азії - Індія, Пакистан, Об'єднані Арабські Емірати, Малайзія. Федеративною державою є Росія.
Класичних конфедерацій чи уній у наші дні немає. Існують міждержавні союзи, що забезпечують певну політичну єдність окремих конгломератів держав. Для ба-гатьох країн Британської Співдружності Націй англійська королева є сувереном і представлена у країні генерал-губернатором (наприклад, у Канаді, Австралії, Новій Зеландії, на Багамських островах, Ямайці, Барбадосі тощо). На терені Радянського Союзу після його розпаду виникла Співдружність Незалежних Держав (СНД), до якої входить більшість колишніх союзних республік, але рівень інтеграції кожної з них у новому утворенні не однаковий. Так, на початку 1997 року досить значним цей рівень був між Росією, Білоруссю, Казахстаном та Киргизстаном, тоді як інші країни СНД дотримувалися більш-менш незалежних політичних курсів.
За формою державного управління держави можуть бути республіками чи мо-нархіями. Республіки - найпоширеніший тип держави. В них органи дер-жавної влади - парламент або парламент і президент - обираються народом.
Залежно від того, як складається розподіл повноважень між парламентом і пре-зидентом, республіки можуть бути з президентською, президентсько-парламент-ською або парламентською формами управління. Типово президентськими рес-публіками є, наприклад, США, Мексика, Бразилія, президентсько-парламент-ськими - Франція, Індія, Італія. Чисто парламентська форма управління нині трапляється як виняток (Канада, Австралія).
У монархіях верховна влада належить суверену - королю, князю, султа-ну, еміру тощо і передається у спадщину. Розрізняють абсолютну, конституційну і теократичну монархії. В абсолютних монархіях влада суверена необмежена. Країнами абсолютної монархії є Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Ка-тар, Бруней. В теократичних монархіях влада належить главі церкви. Теокра-тична монархія у Саудівській Аравії. В конституційних монархіях влада суве-рена обмежена конституцією і фактично законодавчою владою є парламент. Країнами конституційних монархій в Європі є Великобританія, Бельгія, Іспанія, Данія, Нідерланди, Швеція, Норвегія, в Азії - Японія, Малайзія, Таїланд, Йор-данія; в Африці - Марокко.
