При цьому відзначимо безпрецедентність, з якою на урядовому рівні приймаються рішення про вилучення із фонду землекористування малопродуктивних і антропогенне порушених земель загальним обсягом понад 3,5 млн. га. Вилучені землі трансформуються в інші види угідь, в тому числі в мережу природоохоронних об'єктів, ґрунтозахисних, водозахисних, оздоровчих та інших категорій природозбереження.

Багато земель лісостепової зони підлягає вилученню і трансформації їх в інші види угідь. Тому виникає питання про їх оптимальний розподіл, природозахист та наступну ренатуралізацію, відновлення та реабілітацію і подальше повернення відтворених земель в фонд природної фітобіоти або повторно (частково) в фонд агрофітобіоти. Враховуючи сучасний стан антропогенезу природних екосистем та необхідність нормованих співвідношень культурних агрофітоценозів і природних фітоценозів, більшість реабілітаційно-відновних площ та їх фітоценозів збережуться в такому ж стані, бо цей процес є довготривалим, або ж поповнять екосистеми природних ландшафтів Лісостепу.

Звичайно, залишити великі площі, намічені для відновно-реабілітаційного перетворення шляхом автогенезу, є недоцільним; оскільки частина з них може бути використана в певних цілях. У зв'язку з цим слід намітити шляхи їх раціонального використання як природних кормових угідь, сінокосів, прияружних ґрунто- і водозахисних, протиерозійних, буферних зон природоохоронних об'єктів, оздоровчих, рекреаційних та інших резервних площ.

Залуження антропогенне порушених територій . Важливою проблемою збереження та оптимізації природних ландшафтів Лісостепу є залуження деградованих екотопів і трансформація їх в природні угіддя або агрофітоценози різного призначення. Подібних екотопів у регіонах є багато, що зумовлено різнорідною дією екологічних і антропогенних факторів. Це своєрідні оголені ділянки на поверхні землі. Часткове вирішення проблеми можливе завдяки заселенню рослин і формуванню рослинних угруповань. Експериментальне дослідження перелогів різних екотопів мають свою специфіку визначену літологічним складом насипного субстрату, а також природних розсипів і осипів або типом чи відміною ґрунту, ступенем порушеності, силою дії, екофактора тощо.

На перелогах першого року експериментів, які протікають шляхом автогенезу, з'являються випадкові види рослин, занесені за допомогою плодів і насіння з оточуючих фітоценозів. На перелогах частково відтворюються види попередніх угруповань завдяки збереженню в орному шарі плодів і насіння або вегетативних органів (кореневищ, цибулин). Інші види рослин мігрують з прилеглих фітоценозів шляхом партикуляції та утворення кореневищ, плетів, вусів тощо. Частково рослини можуть потрапити сюди, за допомогою птахів чи внаслідок використання технічних засобів обробітку ґрунту. Як наслідок цього в кінці вегетації на перелогах першого року залуження з'являється високий відсоток бур'янів, особливо їх проростків, кількість яких зменшується із завершенням онтогенезу однорічників. За виділенням трьох груп рослин: злаків, бобових, різнотрав'я і синантропних видів ми відзначаємо, що під кінець вегетації кількість бур'янів залишається ще помітно високою. Злакових і бобових компонентів мало, особливо з числа домінант і субдомінантів попередніх угруповань.

На залужуваних дворічних перелогах кількість видів в угрупованнях зростає автогенезом — за рахунок появи і розвитку нових, більш конкурентоспроможних видів, особливо з числа домінантів і співдомінантів. Навпаки, частка випадкових рослин і бур'янів зменшується, а ступінь ґрунтовкритості зростає. Тут досить помітний вплив на автогенез здійснюють інші зовнішні екологічні фактори, які можуть прискорювати або гальмувати залуження.

На 3-4-річних перелогах структурне співвідношення згаданих груп змінюється: бур'янова група зменшується на видовому і популяційному рівні. В структурному і ценотичному плані диференціюються постійні ценобіонти, з числа злаків, бобових і різнотрав'я, помітно зменшується кількість та участь бур'янів. Завдяки стабілізації та асоціативності в угрупованнях видів різної екологічної вимогливості і неоднорідного ценотичного впливу на перелогах виникають напівсталі і досить сформовані ценотичні угруповання.

На перелогах 8–10–річного залуження шляхом автогенезу майже повністю формуються лучні і пасовищні угруповання, придатні для господарської експлуатації або інших цілей. В них на цей час виникає власне специфічне флористичне ядро, що включає 80-90% видів, властивих для еталонних типових фітоценозів, формується морфологічна і ценотична структура, складаються стабільні взаємозумовлені ценотичні взаємовідношення між ценобіонтами і оточуючим середовищем.

На експериментальних ділянках процес залуження шляхом аллогенезу багато в чому повторює автогенез, але має і свою специфіку, яка полягає в наступному. На відміну від природного, що протікає шляхом автогенезу, штучне або культурне залуження відбувається з участю людини. У зв'язку з цим нею здійснюються такі заходи як:

підбір компонентів для залуження залежно від господарського призначення та поставленої мети;

розрахунок норм, строків та розроблення способів висіву насіння для залуження, вибір композицій травосумішок з урахуванням шляхів господарського використання;

внесення добрив та засобів захисту рослин;

догляд та облік в процесі сукцесійних змін;

регулювання взаємовідносин між компонентами в процесі залуження територій.

Вважається, що в майбутньому в структурі землекористування частіше застосовуватимуть культурні способи залуження, оскільки вони є найбільш ефективними і на будь-якому етапі їх можна змінити, відрегулювати або ж зовсім трансформувати, а то й призупинити.

Природні та еталонні фітоценози.

Аналіз досліджених природних кормових угідь і антропогенне порушених територій різних регіонів лісостепової зони показав, що вони репрезентовані великою кількістю фітоценозів, які відрізняються за будовою, флористичною насиченістю, ценотичними ознаками та продуктивністю. Водночас серед них виділяються стійкі, конкурентоспроможні, формуючі і прогресуючі, які є типовими для окремих типів угідь і регіонів.

В природних умовах еталонні фітоценози відокремлюють таким чином:

за мірою ценотичного впливу лімітуючих природу угруповань домінуючих едифікаторів. Такими на заплавних луках є костриця лучна, тонконіг лучний, на схилах балок — костриця валіська, бромопсис безостий, тонконіг вузьколистий, на