за флористичним багатством фітоценозів, в кожному з яких не менше 20-25 видів з рівномірним розподілом по ярусах та чітким формуванням флористичного ядра, з достатньо представленими компонентами злакової та бобової груп рослин;

за екологічною і ценотичною адаптивністю видів, які визначають природу фітоценозу, її ценотичну толерантність, асоціативність та широту діапазону пристосованих коливань по відношенню до окремого або сукупної дії кількох екологічних факторів;

за конкурентною здатністю протистояти впливу абіотичних і біотичних та антропогенних факторів;

за ценотичною стійкістю, визначеною за тривалістю її існування, збереженням активної позиції та структурної організації по відношенню до дії антропогенного фактора (випасу, сінокосіння, випалювання);

за продуктивністю та кормовою якістю одержаної зеленої маси та сіна відмінної та доброї якості і гарної стравлюваності.

За цими ознаками можна зробити оцінку еталонних кормових пасовищних і сінокосних угруповань, а також придатних для рекультивації техногенне порушених територій та інших відновних цілей.

Еталонні фітоценози можуть служити прогностичними для створення штучних полідомінантних кормових агрофітоценозів.

Еталонні природні фітоценози можуть служити прототипом моделювання створення полідомінантних злакових, злаково-бобових і злаково-бобово-різнотравних та інших травосумішок різного видового насичення, придатних для сінокосів, пасовищ, залуження перелогів, закріплення схилів, насипних субстратів тощо у різних регіонах Лісостепової зони.

Ренатуралізація природної фітобіоти — відродження родючості малопродуктивних земель.

Як відомо, одним з ефективних заходів відтворення фітобіоти і підвищення родючості малопродуктивних і антропогенне порушених ґрунтів є ренатуралізація природних фітоценозів та екосистем. Завдяки ренатуралізації ' насамперед досягається зміна одного виду угідь іншим, а значить і зміна не лише рослинного покриву, як одного з факторів ґрунтоутворення, але й структури ґрунту, його заселеності рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами, які притаманні цьому угрупованню та тим фітоценотичним взаємозв'язкам, що формуються при цьому. Біорізноманіття повного фітоценозу в результаті його життєдіяльності не лише синтезує і створює органічну речовину з участю рослин, але й споживає її та мінералізує, повертаючи в кругообіг вивільнені елементи, які накопичуються в ґрунті і становлять основу мінерального живлення рослин. Цим роль продуцентів і консументів не вичерпується, оскільки з їх участю змінюється структура ґрунту, запас гумусу, наявність органогенної речовини, поліпшується аерація, водний режим, кислотність та інші властивості ґрунту як умов місцезростання рослинних угруповань.

Зміна фізико-хімічних властивостей едафотопа супроводжується змінами в рослинному угрупованні: за сприятливих умов місцезростання поліпшується асоціювання видів різної екологічної вимогливості, створюються толерантні умови для проникнення у фітоценоз нових видів рослин і тварин, зростає їх чисельність, визначається фітоценотичне ядро рослинного угруповання, а також свита супровідних видів тварин, рослин, мікроорганізмів та грибів. В результаті формуються полідомінантні багатовидові, фізіономічне і морфологічно структуровані, еколого-ценотично взаємозв'язані та взаємозумовлені високопродуктивні стійкі і конкурентноспроможні фітоценози. Навпаки, за умов бідного на поживні речовини едафотопа в рослинних угрупованнях посилюється конкуренція за умови існування і в результаті суперечливих взаємовідносин між видами визначається обмежена кількість тих, які мають високу конкурентну спроможність до виживання в екстремальних умовах, і, як наслідок, такі ценобіонти і сформовані ними угруповання, створюючи конкурентну напругу, малотолерантні до асоціювання і вживання нових видів, через що їх видовий склад збіднюється, еколого-ценотичні зв'язки порушуються, продуктивність угруповання знижується, як і його стійкість до впливу абіотичних та біотичних факторів. Такі угруповання є нестабільними малостійкими до впливу екстремальних факторів деградуючими. Ще більших змін ці фітоценози зазнають під впливом антропогенезу.

У зв'язку з цим для ренатуралізації природних екосистем слід регулювати процес автогенезу шляхом оптимізації умов, необхідних для розвитку стійких полідомінантних високопродуктивних і якісних фітоценозів. Подібні фітоценози доцільно формувати так:

збільшенням чисельності видів в угрупованні при їх недостатній видовій насиченості або ж при збідненості під впливом природних чи антропогенних чинників;

введенням в угруповання нових або аборигенних видів злаків, бобових чи інших видів, важливих для посилення конкурентоспроможності та стійкості угруповань або поліпшення їх кормової якості тощо;

усуненням деструктивних або небажаних видів з числа бур'янів, отруйних та шкідливих видів рослин та їх популяцій.

Найповніше насичені флористичне і стійкі ценотично та продуктивні фітоценози щороку збагачують ґрунт органічною масою відмираючих підземних і надземних решток, покращуючи цим самим структуру та водно-фізичні властивості ґрунту, а внаслідок їх мінералізації мікрофлорою поповнюють кореневмісний шар азотом та елементами мінерального живлення. Аналіз продуктивності різних типів природних кормових угідь показав, що за вегетаційний період рослини створюють велику кількість фітомаси, яка не лише істотно поліпшує структуру ґрунту, але й забезпечує нагромадження гумусу, поживних органічних речовин та зумовлює зростання родючості виснажених малопродуктивних земель (табл. 6.4). За даними Т.О.Роботнова (1974) в загальній кількості підземної фітомаси на заплавних луках р. Оки залежно від ступеня за плавності відмерлих коренів міститься від 30 до 44%. Вони щорічно збагачують кореневмісний шар органічною масою.

Надземна фітомаса рослинними угрупованнями накопичується менше, ніж підземними частинами. Як свідчать дані різних авторів, підземні органи протягом вегетації накопичують в 3-5 разів більше, ніж надземні пагони. Для 10 типів угідь України М.С. Шали (1950) наводить такі цифри коливань: від 1:2;3 до 1:34,7, що підтверджує тезис про те, що за рахунок накопичення підземними і надземними частинами органогенної маси протягом вегетації відбувається відтворення родючості ґрунту природних кормових угідь, що є одним з ефективних шляхів реабілітації та відновлення родючості ґрунту малопродуктивних земель.

6.4. Накопичення фітомаси лучними угіддями

Слід зазначити, що процес відновлення родючості ґрунту малопродуктивних земель шляхом ренатуралізації природних флороценокомплексів є довготривалим і проходить через серію різних за тривалістю, інтенсивністю протікання, флористичною та ценотичною відмінністю фітоценозів, що представляють окремі