етапи сукцесійних змін в ході послідовного становлення стійких клімаксних угруповань та екосистем, котрі у свою чергу зумовлюють нові відмінності лісостепових ландшафтів та природної фітобіоти.
Репатріація рослинних угруповань.
Дослід "агростепів" або сінно-насінний метод, проведений співробітниками Інституту землеробства УААН, є унікальним за своїм задумом і реалізацією з наступних аспектів: 1) вперше в Україні рослинні угруповання перенесені з-за меж власне Степової зони до північного Лісостепу, на дослідне поле в околиці с. Чабани; 2) об'єктом дослідження є степові угруповання, завезені з Хомутівського степу, які в нових умовах розвивалися самовисівом (поширенням плодів і насіння); 3) дослід є унікальним за тривалістю спостережень (14 років); 4) репатрійовано в нові умови не окремі види рослин, а рослинні угруповання, що є новим у геоботанічній практиці; 5) експеримент забезпечує дослідження сукцесійних змін, починаючи від закладання досліду до його завершення; 6) дослід дає можливість оцінити флористичні, структурні та еколого-ценотичні зміни ренатуралізації; 7) метод може служити основою прогнозування екологічно безпечного нормативного співвідношення природних і культурних територій; 8) експеримент може бути моделлю створення еталонних угруповань для оптимізації малопродуктивних земель і антропогенне порушених територій до рівнів ценотичної, екологічної та соціально-безпечної доцільності.
Унікальність цього досліду і в тому, що він дозволяє спостерігати за змінами заселення репатрійованих фітоценозів мігрантами з прилеглих дослідних полів різного строку перелоговості і залуження, що має важливе теоретичне і практичне значення для моделювання і створення нових фітоценозів чи кормових агрофітоценозів, а також трансформації одних видів угідь в інші. Крім того, з’являється можливість виявити закономірності накопичення органогенної маси та її перетворення для відтворення і поновлення родючості ґрунтів малопродуктивних окультурених та інтенсивно освоєних порушених земель та поліпшити їх фізико-хімічні властивості. Ця проблема набуває особливої гостроти нині, оскільки за інтенсифікації сільськогосподарського виробництва багато земель вироблені й потребують відтворення їх родючості.
Зміни лучного флороценотичного комплексу.
Природні кормові угіддя та антропогенне порушені території лісостепових районів за останнє десятиріччя зазнали істотних змін, як і всі інші природні комплекси та ландшафти.
Розрізняють зміни трьох типів. Природні — це такі, що виникають під впливом дії природних факторів, найтиповішими серед них є сингенетичні. Елементами їх сучасного виявлення є заростання водойм, зсувів, техногенне порушених територій. Схематично їх можна відтворити наступною схемою: вільне місцерозташування занесення місцерозташування плодами і насінням, занесеним з оточуючих територій поява випадкових видів і створення розріджених агломерацій, які не впливають одна на одну ні надземними, ні підземними органами формування зімкнутих взаємовпливами агломерацій чи синузій різного видового або ж одновидового складу формування полідомінантного трав'янистого угруповання з властивим йому місцезростанням. У такий спосіб рослинні угруповання утворюються протягом 8–12 років, вони мають важливе господарське або природниче значення (ґрунто- і водозахисне).
Природно-антропогенні зміни виникають під впливом діяльності людини та природних факторів. У лісостеповій зоні частіше за все вони виявлені палами, коли людина випалює крупнотравний минулорічний трав'яний сухостій і сухостій напівчагарників та хмиз і чагарники на сінокосах і пасовищах з метою кращого відновлення травостою та очистки угідь не тільки від рослинних відмерлих решток, але й осередків збудників захворювань та шкідників. Одночасно після палу на поверхні ґрунту залишається чимало попелу, який містить цінні зольні елементи, необхідні для живлення рослин. Таким чином, одночасно з палом відбувається й "підживлення" горілих лук, через що створюються умови для кращого відновлення і відростання травостою видів найбільш стійких до палів. Разом з тим пали мають і негативний вплив на розвиток фітоценозів, оскільки збережувані плоди і насіння вигорають, чим збіднюється насіннєве поновлення угідь, а систематичне їх проведення призводить до збіднення флористичного складу, появи монодомінантних угруповань та зниження продуктивності, а часто і зниження кормової якості угідь. Постпірогенні балкові угруповання звичайно заселяють монодомінантні угруповання бородача звичайного, пирію повзучого, стоколоса безостого, куничника наземного та інших рослин. Для оздоровлення постпірогенних угідь необхідно було б здійснювати підсів бобових трав, зокрема люцерни серповидної, конюшини лучної, к. гібридної (по днищах балок — лядвенцю рогатого). Іншою важливою умовою є чергування палових і непалових періодів: пали, якщо до них вдаватися, краще проводити один раз на 4-5 років, коли роль бобових у фітоценозах послаблюється.
Антропогенні зміни — це зміни, які протікають під впливом господарської діяльності людини. Серед них виділяються формуючі й дегратогенні зміни флороценокомплексів (рис. 1.).
Формуючі зміни виникають у новостворюваних або ж у відновлюваних фітоценозах. До них відносяться новостворювані фітоценози на розораних землях, зокрема сіяні тимофіївкові, грястицеві, кострицево-бобові монодомінантні і бідомінантні або полідомінантні кострицево-тонконогово-люцернові, кострицево-тимофіївково-конюшинові та інші угруповання. Досвід показує, що для створення стійких і якісних угруповань для відновлення первинного багатства, якості і продуктивності природних кормових угідь найбільш оптимальними є полідомінантні злаково-бобові (три-п'ятичленні сумішки), наприклад, костриці лучної + тонконога вузьколистого + стоколоса безостого + люцерни серповидної + конюшини лучної. Внаслідок їх ценотичного поєднання формуються стійкі довготривалі угруповання, які є оптимальними еталонними угрупованнями і для залуження перелогів.
Дегратогенні зміни особливо широко виявлені в умовах Лісостепу України. У їх складі виділяємо: меліоративні гідрогенні, ексараційні, фенісекціальні, пасквальні, рекреаційні, техногенні різного походження. В силу антропогенного тиску на природні екосистеми ми виділяємо зміни, пов'язані зі зміною субстрату як лімітуючого фактора наступних змін флористичного складу та рослинних угруповань.
Поширеними в зоні Лісостепу є пасквальні зміни, які виникають під впливом надмірного пасовищного навантаження. Їх виявлення ми пов'язуємо зі зміною ґрунту, видового складу і рослинних угруповань. Під впливом ваги тварин руйнується дернина лук, а в місцях їх проходження виникають оголені стежки,
