Зміни лучних угідь прогнозуються щодо способу їх протікання за кількома аспектами. Вони будуть здійснюватись в міру завершення кожної наступної серії сукцесійних змін, виявлених через зміну асоціацій та їх варіантів і реалізованих у сталих і стійких клімаксних лучних екосистемах. Найбільш чисельні та відмінні зміни протікатимуть під наметом крон плодових дерев і лісоутворючих порід, особливо в необроблювальних і задернованих фітоценозах, які використовують як газони. Помітні зміни будуть пов'язані з появою та розвитком бур'янів, насамперед під впливом рекреаційних заходів, що в цілому зумовлюють збіднення травостою.

Оптимізація природних екосистем і агро ландшафтів.

Питання оптимізації природних екосистем лісостепової зони має важливе значення для поліпшення екологічного стану агроландшафтів, відтворення і збалансування взаємовідносин між природними та польовими фітобіотами, реабілітації та підвищення родючості ґрунтів малопродуктивних земель, оздоровлення та поліпшення якості та продуктивності рослинних угруповань.

Одним із шляхів оптимізації природних флороценотичних комплексів є збереження та збагачення сучасної флори. У флорі антропогенне порушених територій природних кормових угідь України налічується понад 1000 видів, з яких істотне кормове значення в лісостепових районах мають 450 типово лучних, а також близько 300 супутніх видів, що потрапляють в зелену масу та сіно. Вони складають основне флористичне ядро і їх збереження на луках, пасовищах, еродованих землях, зсувах та крутосхилах має виключно важливе значення.

Істотне значення флористичного складу полягає також в оптимізації процесів відновлення та розвитку стійких фітоценозів на малопродуктивних відновлюваних і антропогенне порушених землях. Збереження аборигенної флори та зростаючої її едифікаторної ролі забезпечує якнайповніше відтворення материнських угруповань на вилучених із державного фонду раніше покинутих або окультурених малопродуктивних землях. Чим меншої антропогенної руйнації вони зазнали, тим швидше відновлюються. Особливу роль у відновлювальних сукцесійних змінах відіграють .злакові представники з числа домінант і субдомінант: костриця лучна, к. червона, к. валійська і к. борозниста, тонконіг лучний та т. вузьколистий, мітлиця тонка і м. повзуча, тимофіївка лучної і т. степової, грястиця збірна та інші. Тому генофонд лучної флори слід всіляко зберігати і стимулювати його розвиток, приділивши належну увагу насінництву цих трав та їх включенню в природні лучні і пасовищні екосистеми.

Істотною умовою оптимізації природних кормових угідь та антропогенне порушених земель є і сама оптимізація співвідношень видів господарських груп в структурі рослинних угруповань. Оптимальним для сінокісних і пасовищних фітоценозів та кормових агрофітоценозів є таке співвідношення: злаків 40-60%, бобових — 20-30%, різнотрав'я — 10-20%. Із зростанням участі лучного різнотрав'я звичайно знижується продуктивність та якість кормів, оскільки в травостій часто проникають підпокривні види низької якості та продуктивності. Тому для збереження оптимального співвідношення участі видів і господарських груп слід систематично вести догляд за його станом, а при необхідності вдаватися до регулювання флористичного складу кормових угідь.

На дуже порушених землях оптимізації рослиннопокритості можна досягти, з одного боку, підсівом у розріджений травостій або ж в зарості нетрадиційного видового складу цінних кормових трав із числа злаків і бобових, що відзначаються високою конкурентною здатністю, а з другого боку, шляхом їх освоєння через впровадження в розріджений травостій еталонних фітоценозів і створення стійких ґрунтозахисних і водоохоронних угруповань довготривалої дії. Перспективними тут можуть бути злаково-бобові угруповання з участю стоколоса безостого та буркуна лікарського або б. білого, які сприятимуть закріпленню ґрунту та підготовці субстрату для розвитку типово лучних фітоценозів, стійких до пасовищного навантаження та ґрунтозахисної ролі.

Нормативне регулювання використання природних угідь як пасовищ, сінокосів, для рекреаційних, ресурсних та інших цілей також оптимізуватиме еколого–ценотичний стан флорокомплексів і агроландшафтів. Наші спостереження та практика доводять, що надмірне випасання, як і систематичне тривале сінокосіння, негативно впливає на стан і розвиток природних кормових угідь. Тому виникає необхідність їх поєднання та регулювання у співвідношенні сінокосіння і пасовищах 5:3 або 4:2 з обов'язковим підсівом злакових і бобових компонентів і врахуванням регіональних та екологічних особливостей певних екосистем.

Інтенсивне господарське використання природних флороценокомплексів при недостатньому догляді за станом та заходами поліпшення сприяло екологічному забрудненню та ценотичному засміченню чагарниками, високотрав'ям та бур'янами. На освоєних землях України зареєстровано 801 вид бур'янів, або 71,2% від загальної кількості синантропних видів (Протопова, 1991). Аборигенних видів тут 372, адвентивних 429. В Лісостеповій зоні останніх 271 вид. На природних кормових угіддях зафіксовано 176 видів бур'янів, з яких 64 найбільш типових адвентивних. Це дуже високі показники забур'янення кормових угідь, експансія бур'янів на луки триває. Із зростанням участі в угрупованнях нерідко формуються специфічні лучно-бур'янові комплекси, особливо виокремлюються вони як рудералізовані флороценокомплекси на антропогенне порушених територіях. Рудералізовані лучно-бур'янові та бур'янові фітоценози по кавальєрах осушувальної мережі створюють майже суцільні зарості кропиви дводомної, осоту польового, будяка акантовидного, б. польового: на випалених схилах балок — миколайчиків польових, хвоща польового, участь яких в покритті фітоценозів становить 40-60%. На зсувах і мало закріплених або відкритих кам'янистих розсипах і осипах виникають монодомінантні зарості мати-й-мачухи (підбіла звичайного), кремени гібридної; на зниженнях заплав річок, навколо водойм з надмірним зволоженням — рясні зарості лепехи звичайної, ситника розлогого, жовтецю повзучого, ж. багатоквіткового, ж. вогнистого. На покинутих землях, кар'єрних і торфових виробітках та перелогах різного ступеня задернованості часто розвиваються чисті монодомінантні техногенно-рудеральні або змішані пасовищно-бур'янові .зарості з домінуванням цикорію звичайного, стенактиса однорічного, пижми звичайної, дивини ведмежого вуха, енотери дворічної, гіркуші нечуйвітрової, ромашки непахучої. В Лісостепових районах напівголі еродовані землі часто вкривають густі зарості буркуну лікарського і б. білого, полину гіркого, пирію повзучого, п. видовженого, скереди покрівельної, бромуса