Реферат на тему:

Сучасний стан стандартизації основних видів сільськогосподарської продукції. Перспективні напрямки стандартизації сільськогосподарської продукції

1. Стандартизація насіння сільськогосподарських культур

2. Стандартизація зерна та продуктів його переробки

3. Стандартизація овочів і фруктів

4. Стандартизація кормів та комбікормів

5. Стандартизація вимог до сільськогосподарських тварин та птиці для забою

6. Стандартизація м’яса

7. Стандартизація молока

8. Перспективні напрямки стандартизації сільськогосподарської продукції

Розвиток світової економіки на сучасному етапі неможливо уявити без стандартизації, з допомогою якої задовольняються потреби бізнесу, промисловості, споживачів і урядів у всьому світі. Важко уявити повсякденне життя без стандартів, вони супроводжують нас все життя, допомагають його робити безпечним, простішим, зручнішим, більш комфортабельним.

Що собою представляє стандартизація як діяльність? Згідно Закону України "Про стандартизацію" стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Необхідно розуміти терміни, визначення яких приводяться у вищеназваному законі і які будуть зустрічатись у цьому розділі:

нормативний документ — документ, який установлює правила, загальні принципи, чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови";

стандарт — документ що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;

національні стандарти — державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічний регламент — нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарт чи відтворює їх зміст.

Згідно Закону України "Про стандартизацію" стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Тобто цим положенням надається право добровільності у виборі стандарту для застосування. Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов’язковим:

для всіх суб’єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

для учасників угоди (контракту), на розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо у ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи зазначив позначення цих стандартів у її маркуванні;

для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Характеризуючи стан стандартизації сільськогосподарської продукції в загальному необхідно відмітити, що проблем у цій діяльності в аграрному секторі непочатий край. Це пояснюється тим, що цій діяльності не приділялось належної уваги.

До цього часу на переважну більшість сільськогосподарської продукції чинними є ГОСТи, стандарти колишнього Союзу, які нині називають міждержавними стандартами. ГОСТи, в основному, були розроблені у 60-80 роках минулого століття і практично не оновлювались, а перегляд їх зводився до продовження терміну дії. Тому вимоги до показників якості закладені у цих стандартах застаріли і не відповідають сучасним досягненням сільськогосподарської науки і техніки. У більшості ГОСТів відсутні вимоги до безпеки продукції та охорони довкілля при її виробництві.

18.1. Кількість стандартів на сільськогосподарську продукцію та методи контролю показників її якості

Такий стан стандартизації поясняється рядом об’єктивних причин і в першу чергу незадовільним станом економіки в Україні. Та не дивлячись на різні об’єктивні причини в Україні проведена певна робота у сфері стандартизації. З набуттям Україною незалежності та прийняттям Закону України "Про державну мову" була проведена велика робота щодо розроблення національних стандартів на терміни і визначення для виробництв різних галузей сільськогосподарського виробництва. Вченими і спеціалістами розроблено біля 20 таких стандартів: на буряки цукрові; насіння сільськогосподарських культур; виноград; хмелярство; плодові культури; зерно; борошно; крупи; культури лісові; лісівництво; пестициди; баштанні культури; плоди свіжі; овочі; коренеплоди та бульбоплоди; скотарство; бджільництво; комбікорми тощо.

Розроблення таких стандартів в першу чергу було вкрай необхідним, оскільки необхідно було забезпечити однозначне трактування основних термінів певного виробництва у подальшій стандартизації продукції, послуг процесів, і ведення діловодства на державній мові.

Перелік стандартів різних категорій на терміни та визначення, сільськогосподарську продукцію, машини, обладнання, добрива, агрохімікати та методи визначення показників якості наведено у таблиці 18.1.

1. Стандартизація насіння сільськогосподарських культур

У 1993 році провідними Інститутами УААН розроблено національний стандарт ДСТУ 2240–93 "Насіння сільськогосподарських культур, сортові та посівні якості. Технічні умови." Стандарт поширюється на підготовлене до посіву насіння сортів та гібридів сільськогосподарських культур, які занесені до Державного Реєстру сортів рослин України, та тих що проходять випробування. В стандарті встановлені вимоги до насіння бобів кормових, вики озимої, гречки, жита, квасолі, люпину, вівса, проса, пшениці м’якої і твердої, рису, сорго, сочевиці харчової, тритікале, чини, ячменю, кукурудзи, соняшнику, насіння олійних, ефіроолійних, технічних культур, однорічних та багаторічних кормових та медоносних трав, навіть тютюну та махорки. Вимоги встановлені з урахуванням категорій насіння, сортової чистоти, схожості тощо. До якості насіння овочевих, баштанних та кормових коренеплодів. Стандарт універсальний щодо набору об’єктів стандартизації і оригінальний оскільки враховує потенційні можливості насіння тих культур, які виведені, випробувані та вирощуються на території України. У додатках