Є стандарти, які встановлюють вимоги до замороженого м’яса для експорту: для яловичини — ГОСТ 12512–67, для свинини — ГОСТ 12513–67. У них викладені правила розрізу на півтуші та четвертьтуші, вимоги до сорту, маси, технологічної обробки, температури заморожування, пакування й маркування. Яловичину залежно від вгодованості розділяють на сорти, а свинину — на беконну, м’ясну, жирну.

А стандартами ГОСТ 7595–79, ГОСТ 7596–81 і ГОСТ 7597–55 встановлені вимоги відповідно до м’яса яловичини, баранини та свинини, розрубу туш для роздрібної торгівлі. Стандартами передбачена схема розрубу туші (анатомічні границі) і розподіл частин розрубів на сорти для свинини і категорії для яловичини, баранини та козлятини залежно від анатомічної частини туші.

Національні стандарти (ДСТУ) на цю продукцію поки не розроблені. Є галузевий стандарт ГСТУ 46.019–2002 "Блоки із м’яса та субпродуктів заморожені. Загальні технічні умови".

7. Стандартизація молока

На цей вид продукції чинними є стандарти різних категорій. Більшість із них поширюються на продукти переробки молока та методи контролю показників якості. Національним стандартом ДСТУ 3662–97 "Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі" встановлені більш жорсткі вимоги до якості молока порівняно з попередніми (ГОСТ 13264–70 та ГОСТ 13264–88), особливо вимоги щодо санітарно-гігієнічних та мікробіологічних показників. Загальне бактеріологічне обсіменіння і кількість соматичних клітин для вищого сорту відповідно не більше 300 і 400 тис/см3, для першого — 500 і 600, а для другого — не більше 3000 та 800 тис/см3.

У молоці не допускається вміст інгібувальних речовин (мийно-дезінфікуючих засобів, консервантів, формаліну, соди, аміаку, перекису водню, антибіотиків). Встановлені вимоги щодо показників безпеки (токсичних елементів, мікотоксинів, антибіотиків, пестицидів, нітратів, гормональних препаратів, радіонуклідів) на рівні чинних в Україні.

Звичайно національний стандарт на молоко коров’яче є більш прогресивним, але набрав він чинності тільки у 2002 р. Для впровадження його були розроблені галузеві нормативні документи, які регламентують порядок оплати за вміст жиру та білка, використання нестандартного молока, молока з неблагополучних господарств, вимоги до молока для промислової переробки тощо.

В інших національних стандартах встановлені вимоги до продуктів переробки молока (вершків, сметани, сирів тощо), а в галузевих — вимоги до молочних консервів (молоко згущене з цукром, молоко згущене і збагачене біологічно активними добавками тощо).

Стандартизацією продуктів переробки молока і м’яса займається, в основному, Технологічний інститут молока і м’яса УААН, при якому працює і ТК-140 "Молоко, м’ясо та продукти їх переробки".

Вченими і спеціалістами цього інституту розроблені національні стандарти на виробництво масла, сиру, масла вершкового, ковбас напівкопчених, на консерви м’ясні; блоки із м’яса та субпродукти тощо. Планується розробити понад 100 стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами.

8. Перспективні напрямки стандартизації сільськогосподарської продукції

Узагальнюючи вищенаведене необхідно відмітити, що якість цілого ряду стандартів, їх науково-технічний рівень залишаються поки невисокими. Є немало прикладів, коли стандарти ще неефективно впливають на виробництво і якість продукції, темпи впровадження останніх досягнень науки і техніки. На жаль, є випадки, коли стандарти створюють умови для зловживання.

Стандарти повинні враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін. Добре відлагоджена ділова співпраця підприємств-суміжників, договірна дисципліна основана на дотриманні вимог стандартів і відповідних правил — важлива умова чіткого функціонування агропромислового комплексу в цілому. Для цього необхідно мати обґрунтовані норми якості сільськогосподарської продукції і об’єктивні, експресні методи їх контролю.

При стандартизації сільськогосподарської продукції необхідно регламентувати тільки такі показники якості, які розкривають її споживчу цінність, конкретизувати вимоги до якості з урахуванням її подальшого цілевого використання.

Властивості сільськогосподарської продукції мають неоднакову значимість, одні з них — важливі, інші — другорядні, треті — зовсім не мають значення і ніяк не впливають на ефективність використання продукції. Наприклад, для свіжої моркви вміст каротину є найважливішою властивістю, а загальний фізичний стан може розцінюватись, як другорядний; для томатів вміст цукрів, цукро-кислотний індекс важлива властивість, а форма плода чи його розмір другорядна.

Деякі показники визначають візуально, наприклад колір, але нерідко знебарвлене зерно, пшениці, яке знаходилось під відкритим небом на площадках знебарвлюється на сонці, втрачає інтенсивність кольору, але має хорошу якість, високі хлібопекарські властивості, пшеницю відносять до низького класу.

Тому число показників для об’єктивної оцінки якості, які стандартизуються, повинно бути оптимальним, мати науково-практичне обгрунтування, відображати основні властивості продукції.

Бажання регламентувати багато показників приводить до того, що у їх перелік попадають не завжди потрібні, і коли їх багато, то їх визначають дуже рідко, оскільки це трудомістка, дороговартісна і деколи непотрібна робота.

В стандартизації немаловажне значення має максимальна оперативність і достовірність випробувань.

Для визначення показників якості більшості видів сільськогосподарської продукції широко використовують органолептичний метод — метод визначення значень показників якості на основі комплексу інформації (про зовнішній вигляд, колір, запах, смак тощо), які сприймаються органами почуття людини: зором, нюхом, на дотик. Метод суб’єктивний, оскільки залежить від практичного досвіду, кваліфікації, навичок і здібностей людей, які визначають їх. Перевагу необхідно надавати об’єктивним методам, які основані на застосуванні стандартизованих приладів та інших вимірювальних засобів. Відповідно і перевагу надавати показникам, отриманим такими методами.

У сільськогосподарському виробництві відсутні стандарти на технологічні процеси. Стандартизація норм якості технологічних процесів, операцій і прийомів у рослинництві і тваринництві дозволить підвищити технологічну дисципліну і як результат якість продукції. А з допомогою використання методу комплексної стандартизації можна забезпечити системний підхід до підвищення якості готової сільськогосподарської продукції.

Таким чином у стандартизації сільськогосподарської продукції і виробництва перспективними є такі напрямки:

розроблення національних стандартів на продукцію з