У період НТР дуже часто більш динамічно розвиваються країни і регіони, позбавлені значних сировинних баз (яскравий приклад — Японія, Італія, «малі» країни Західної Європи, «чотири дракони» Далекого Сходу, зростаючі райони півдня Німеччини, півдня Англії, півночі Італії, приморські райони Японії, США, Китаю та ін.). Це відбувається завдяки дії інших чинників — економіко-географічного положення та соціально-економічних.

Роль центрального (чи столичного) і приморського положення для розміщення господарства завжди була і залишається великою. Натомість «страждали» в цьому плані райони глибинного (периферійного) і сусідського (прикордонного) положення. У наш час, із розвитком міжнародного територіального поділу праці та наростанням інтеграційних процесів, роль приморського і прикордонного положення надзвичайно зросла. На морських узбережжях формуються потужні портово-промислові комплекси (Роттердам-Антверпен, Гамбург, Марсель, Шанхай, Токіо-Йокогама, Нью-Йорк, Лос-Анджелес), промислові пояси (Тихоокеанський в Японії, Приатлантичний, Каліфорнійський і Мексиканської затоки в США), що споживають імпортну сировину і виробляють експортну продукцію. Вздовж спільних кордонів складаються міжнародні економічні райони різної величини — від приміських (наприклад, біля м. Базель) і тих, що об’єднують кілька адміністративних одиниць сусідніх країн (т. з. «Єврорегіони»), до міжнародних смуг і «осей» економічного розвитку (на стику східної ділянки кордону США і Канади, вздовж спільних кордонів західноєвропейських країн від Північної Італії до Північного моря).

Зростає роль традиційно важливого транспортного чинника у зв’язку із прогресом на транспорті і збільшенням відстаней перевезення сировини, палива і готової продукції. Так, для західноєвропейських країн дешевше завозити вугілля із США, ПАР чи навіть Австралії, ніж нарощувати видобуток власного. Характерною тенденцією розміщення сучасного господарства стало його зрушення до основних міжнародних транспортних (політранспортних) магістралей, що йдуть, наприклад, вздовж р. Рейн у Європі чи Великих Американських озер і р. Св. Лаврентія в Північній Америці. Перспективними для Європи є ряд т. з. транспортних «коридорів» із Заходу на Схід.

Роль трудоресурсного чинника в наш час двояка. З одного боку автоматизація і роботизація виробництва зменшує залежність від нього, з іншого — наявність великої кількості дешевої робочої сили в певних регіонах, сприяє розміщенню тут винесеного з розвинених країн масового виробництва деталей, вузлів, напівфабрикатів, або складальних чи екологічно «брудних» підприємств, (наприклад, в країнах Південно-Східної Азії, Латинської Америки). При цьому розміщення багатьох з них орієнтується також на споживчий фактор (місткий внутрішній ринок).

У наш час постійно зростають вимоги до освітнього рівня і кваліфікації робочої сили. Надзвичайно важливим чинником розміщення виробництва стає також тяжіння до центрів науки і освіти. Воно визначає географію наукомістких галузей. Здебільшого такі центри зосереджувалися у столицях, найбільших містах і агломераціях, тому одночасно зростала роль фактору територіальної концентрації. Нові виробництва переважно тяжіють до тих вузлів і районів, де добре налагоджена виробнича і невиробнича інфраструктура — енергетичне і водопостачання, комунікації і зв’язок, фінансово-банківська справа, науково-дослідницька і освітня база тощо. Однак надмірна територіальна концентрація виробництва створює численні проблеми, у т. ч. екологічні. Тому в наш час нерідко проводиться децентралізація населення і виробництва, спрямована на «розвантаження» великих міст і агломерацій (створення міст-супутників навколо Лондона і Парижа, спеціалізованих «міст науки» в США, Росії, Західній Європі, «технополісів» у Японії). Розосередженню виробництва сприяє також тенденція створення малих і середніх підприємств.

Особливого значення в період НТР набув екологічний чинник. Зважаючи на нього відбувається обмеження концентрації виробництва і населення, переміщення частини «брудних» виробництв в інші райони або навіть демонтаж їх.

Література:

Соціально-економічна географія світу: Загальна частина/ За ред. С.П.Кузика. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – С. 56–99.

Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – С. 36–101.

Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – С. 325–329, 406–424.

Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 291– 298.

Географія. 11 клас: Відповіді на питання екзамен. білетів/ І.Дітчук, О.Заставецька, Б.Федуник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – С. 103–106, 9–12.

Социально-экономическая география зарубежного мира/ Под ред.В.В.Вольского. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. – С.115–190.

Родионова И.А., Бунакова Т.М. Экономическая география: Учебное пособие. –М.: Московский лицей, 1998. – С.6–80.

Максаковский В.П. Историческая география мира: Учеб. пособие для вузов. – М.: Экопрос, 1997. – 584 с.

Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. – М.: Гардарики, 2001. – С. 16–57.

Мировая экономика. Экономика зарубежных стран/ Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьмовой. – М.:Флинта, 2000. – С. 15–37, 185–190.

Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – С. 15–31, 109–120.

Витвер И.А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. – М.:Географгиз, 1963. – 366 с.

Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. С. 174–189.

Страны и регионы. 2000. Статистический справочник Всемирного банка/ Пер. с англ. – М.: Изд-во «Весь Мир», 2001. – 240 с. – (Мир в цифрах).

Страны мира. 2000. Статистический справочник ООН/ Пер. с англ. – М.: Изд-во «Весь Мир», 2001. – 240 с. – (Мир в цифрах).

Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл./ За ред. Б.П.Яценка. – К.: АртЕк, 1999. – С. 4–19.

Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу.