Реферат на тему:

Стан та перспективи розвитку кормовиробництва в Україні

1. Способи поліпшення якості та підвищення перетравності кормів із відходів польових, технічних і городніх культур.

2. Заходи щодо зменшення втрат поживних речовин та поліпшення якості грубих і соковитих кормів.

3. Приготування нетрадиційних кормів.

4. Протеїновий концентрат із соку зелених рослин

1. Способи поліпшення якості та підвищення перетравності кормів із відходів польових, технічних і городніх культур

Силосування соломи та інших відходів рільництва

В даний час в більшості країн світу, в тому чисті високорозвинених, солома вважається цінним резервом кормів і джерелом вуглеводів, тощо в ній міститься до 45% целюлози і 25% пектозанів. Проте ефективне використання енергетичних поживних речовин соломи (целюлози та геміцелюлози) обмежується наявністю в оболонках клітин міцного вуглеводно-лігнінового комплексу, який перешкоджає нормальному перетравленню корму.

Сучасна наука та практика використовують багато методів підвищення перетравності соломи: запарювання, опромінення, хімічна та біологічна обробка, гранулювання, брикетування. Останнім часом пріоритет надається дешевшим, менш трудомістким та енергоємним способам обробки соломи, до яких належить силосування. І надалі солому використовуватимуть в якості сухого компоненту при силосуванні високовологої зеленої маси кукурудзи, соняшнику, що сприяє збільшенню використання перетравної енергії до 30%. Добавка при силосуванні соломи, обробленої лугом (NaОН в дозі 45 кг/т) до зеленої маси кукурудзи, соняшнику та інших культур знижує втрати поживних речовин на 5-10%, сприяє поліпшенню перетравності органічної речовини на 18-20% та запобігає перекисленню силосу.

Також проводять обробку соломи каустичною содою — їдким натрієм. На 1 т соломи вносять 40-50 кг твердого лугу і розчиняють у рівній кількості води. Для рівномірного розподілу розчину по соломі його доводять до об’єму 900-1000 л, а при внесенні пульверизатором — до 250-300 л. Через 6-8 годин солому можна згодовувати. Для обробки лугом солому краще подрібнити. При цьому при температурі 18-20 °С та внесенні лугу утворюється оцтова кислота, яка нейтралізується до оцтовокислого натрію, котрий і є основою поліпшення перетравності корму.

Амонізація побічної кормової сировини

Господарства України щорічно заготовляють значну кількість соломи, полови, стрижнів і стебел кукурудзи, кошиків соняшнику та інших відходів рільництва, які хоч і містять 0,22-0,37 корм. од. в 1 кг, проте коефіцієнти перетравності цієї групи кормів не перевищують 42-45, а лігніну — не більше 23,9 %. Саме це і впливає негативно на перетравність клітковини, протеїну, БЕР. Для підвищення поживної цінності і продуктивної дії грубих кормів стебла і стержні кукурудзи, кошики соняшнику, солому обробляють 25-% водним розчином аміаку з розрахунку 1,5-5 безводного аміаку до маси корму і витримують у буртах під пологом 20 днів, після чого 2 дні вивітрюють. В результаті такої обробки (амонізації) кількість розчинних фракцій лігніну зростає в 3,3 рази, що свідчить про позитивний вплив амонізації на руйнування целюлозно-лігнінових комплексів.

2. Заходи щодо зменшення втрат поживних речовин та поліпшення якості грубих і соковитих кормів

Аналіз результатів хімічного складу різних видів кормів свідчить про те, що їх якість у багатьох господарствах залишається незадовільною. Причини потрібно шукати у самому технологічному процесі. Так, щорічно при заготівлі сіна втрачається 40% поживності трав, у т.ч. майже половина білка. Скорочення цих втрат вдвічі не тільки сприяло б значному зміцненню кормової бази для тваринництва, але й майже на третину знизило б собівартість кормів у розрахунку на одну кормову одиницю. Значні втрати поживних речовин спостерігаються і при заготівлі силосу: до 25-30% закладеної маси втрачається від “угару”, зростає вміст масляної кислоти.

За даними болгарського вченого П. Іванова причини втрат поживних речовин при заготівлі різних кормів полягають у наступному: при заготівлі сіна найбільше поживних речовин втрачається у полі; при виробництві силосу — під час заповнення силососховищ;

Найкраще збереження високої поживності трави забезпечує сінаж. Якщо при згодовуванні зеленої трави вихід продукції прийняти за 100%, то при згодовуванні її у вигляді сінажу він становить 78, силосу — 67, сіна штучного сушіння — 54, при сушінні в полі — 26%.

Дослідженнями ВНДІК ім. Вільямса, НДІ кормів УААН, зональних сільськогосподарських дослідних станцій виявлені основні чинники втрати поживних речовин при заготівлі кормів.

Доведено, що із загальної недотримання оптимальних строків кількості поживних речовин в збирання — 43;

урожаї зеленої маси щорічно порушення технологій заготівлі -24;

втрачається (%) через: неправильне зберігання — 33

Як наслідок — вихід кормових одиниць із урожаю кормових культур низький і становить по: сіну — 50,3; силосу — 62, сінажу -74%. Отже, дуже гостро стоїть проблема якості грубих і соковитих кормів. Біля 25% кормів є некласними, не відповідають вимогам Держстандартів. Так, поживність 1 кг сухої речовини силосу становить 0,15-0,20 к. од. замість 0,22-0,30; сінажу — 0,26-0,32 замість 0,40-0,45; трав’яного борошна 0,5-0,7 замість 0,8-0,9. Це слугує основою значних перевитрат кормів. Отже, важливо направити зусилля на пошук ефективних заходів щодо зниження втрат вирощеного врожаю кормових культур та підвищення їх якості. Виходом із цієї ситуації є широке впровадження прогресивних технологій вирощування і особливо заготівлі кормів, а саме: збільшення обсягів заготівлі пресованого сіна та сіна з досушуванням активним вентилюванням. Заготівля сіна за прогресивними технологіями дозволяє значно збільшити вихід кормових одиниць з кожного гектара та поліпшити якість корму.

Значним резервом поліпшення якості консервованих кормів і зменшення втрат поживних речовин є ретельне дотримання технологій силосування та сінажування залежно від особливостей культур, строків їх скошування та погодних умов, що сприяє збереженню 90-95% поживних речовин вирощеного врожаю та одержанню корму високої якості. У зв’язку з