для їх вирощування, територіально розміщені біля цукрових заводів, за рахунок скорочення площі інших трудомістких культур. Розрахунки показують, що основні площі цукрових буряків із метою підвищення ефективності цукробурякового виробництва повинні бути сконцентровані в радіусі до 35 км від цукрових заводів.
При проведенні концентрації цукробурякового виробництва слід враховувати спеціалізацію кожного господарства, природні та економічні умови, а також організаційно-господарський рівень виробництва. Це дасть змогу значно підвищити врожайність цукрових буряків, поліпшити їхню якість, зменшити витрати на доставку сировини на цукрові заводи й знизити собівартість. Поглиблювати спеціалізацію бурякосійних господарств доцільно у зерново-буряковій сівозміні з розвиненим тваринництвом. У структурі посівних площ оптимальне насичення сівозміни зерновими становить 50%, цукровими буряками — 20, кормовими культурами — 30%.
З переведенням галузі буряківництва на індустріальну основу та впровадженням інтенсивних технологій виробництва цукрових буряків необхідно поглибити їхню спеціалізацію, створити базу ефективного функціонування бурякосійного господарства з розвиненим молочно — м’ясним тваринництвом.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua