Іран спеціалізуються на вирощуванні винних та столових сортів винограду. Традиційно у Південно-Західній Азії вирощують баштанні культури (кавуни, дині тощо).

Тваринництво. Природні умови та релігійні традиції зумовлюють особливу спеціалізацію галузі. Переважає розведення дрібної рогатої худоби, коней та верблюдів. Значно менше тут великої рогатої худоби і зовсім відсутнє свинарство. В посушливих напівпустельних районах розводять каракульські породи овець. Загальне поголів'я овець – майже 135 млн. голів. В Іраку, Ірані розвинуте скотарство із загальним поголів'ям худоби 28 млн. [1, 285]

Традиційним напрямом тваринництва в країнах напівпустельних і пустельних зон є верблюдівництво (0,4 млн. голів). Ще й досі використовують каравани верблюдів для перевезення вантажів (один верблюд може перевозити до 400 кг вантажів у рівнинній та 250 кг у пересіченій місцевості). У підсобному господарстві багатьох країн використовують віслюків. Народи регіону здавна розводять коней. За століття було виведено багато їх елітних порід. Так, деякі арабські скакуни на аукціонах коштують понад 1 млн. дол.

Тут розташований великий район шовківництва. З одного кокону тут отримують до 2 тис. м шовкової нитки, а з 18 тонесеньких ниточок прядуть 1 ткацьку нитку.

Рибальство. Води Червоного, Аравійського та Каспійського морів, Перської затоки багаті на рибу. Тут виловлюють такі цінні промислові види риб, як тунець, макрель, ставрида тощо. Велику рибу споживає населення тих країн, де її виловлюють (Катар та ін.), а дрібну – переважно сардину та анчоуси (засолені або висушені на сонці) – експортують в інші країни. У водах Перської затоки поширений вилов креветок. На світовому ринку чорної ікри найбільшим її виробником став Іран (270 т осетрової ікри щорічно), витіснивши Росію та інші прикаспійські країни. На узбережжі Аравійського моря виловлюють черепах, м'ясо яких використовують на харчування.

Хоча сільське господарство є важливою сферою економічної діяльності в регіоні, останніми десятиріччями майже всі країни відчувають гостру нестачу основних продуктів харчування, що зумовлює посилення їх залежності від світового ринку. Країни Перської затоки імпортують зерно, олію, цукор, чай продукти тваринництва. Рівень самозабезпечення м'ясом становить 40 %, молоком – 27 %, рибою – 77 % [1, 286]. Низькі темпи відтворення у сільськогосподарському виробництві спричинені складними природними умовами, низьким технологічним рівнем і технічним забезпеченням, непослідовністю у здійсненні аграрних реформ тощо.

2.5.3. Транспортна сфера

Інтенсивного розвитку сучасні види транспорту набули з початком активного нафтодобування в багатьох країнах регіону.

Залізнична мережа загальною протяжністю 26 689 км зосереджена у північно-західній частині, в прибережних районах Ірану. Через територію багатьох країн проходить Трансєвразійська магістраль Берлін – Белград – Стамбул – Басра. ОАЕ, східна частина Саудівської Аравії залізниць не мають.

У зовнішніх і внутрішніх перевезеннях важливу роль відіграє автотранспорт. Загальна протяжність автомобільних шляхів – до 400 тис. км, найбільші автостради прокладено в усі центри цивілізації і райони видобутку нафти. Автопарк регіону становить 11,9 млн. пасажирських і 4,5 млн. вантажних машин. Через територію регіону прокладено Трансаравійське шосе.

Важливе значення має морський транспорт. В усіх країнах останніми десятиріччями побудовано сучасні порти і доки, де обслуговують нафтові танкери, пасажирські лайнери і судна. Власні флоти мають Іран (3,2 млн. бр.-реєстр, т), Ірак (танкерний флот загальним тоннажем 2,1 млн. бр.-реєстр, т), Кувейт (1,9 млн. бр.-реєстр. т), "Саудівська національна компанія морських перевезень" має 21 судно для транспортування нафтопродуктів. Через регіон проходять два важливі міжнародні морські шляхи: із Середземного моря в Індійський океан Суецьким каналом і з Чорного в Середземне море протоками Босфор і Дарданелли. В еміраті Дубай (ОАЕ) знаходиться найбільший у світі сухий док, розрахований на ремонт танкерів тоннажністю до 1 млн. т. Судноремонтні доки є у Катарі [1, 287].

Країнам Перської затоки належить вагоме місце в системі міжнародних повітряних сполучень. Над територією регіону проходять найважливіші повітряні траси, які з'єднують Європу з Південною і Східною Азією та Австралією. Останніми роками в деяких країнах створено національні авіакомпанії: найбільша на Близькому Сході "Сауді Арабієн Ерлайнз" (Саудівська Аравія), "Кувейт ейруейз компані" (Кувейт). Функціонує 121 аеропорт із постійними рейсами; з-поміж них багато аеропортів міжнародного значення.

Регіон є одним із провідних у світі за потужністю і протяжністю трубопроводів. Біля Суецького каналу побудовано проміжний нафтопровід від Суеца до Олександрії. Велетенські танкери доставляють нафту в Суецький порт, а з порту Олександрія її транспортують звичайними танкерами.

У деяких країнах (ОАЕ, Кувейт та ін.) створена високорозвинена система міжнародних телекомунікацій.

Нині більшість країн регіону вкладає значні кошти у вдосконалення транспортної інфраструктури, особливо у розвиток морського, трубопровідного та авіаційного транспорту. Внутрішній транспорт (передусім залізничний і автомобільний) розвинутий недостатньо. У пустельних і напівпустельних районах ще й досі активно використовують гужовий транспорт (верблюдів).

2.5.4. Сфера послуг

Домінуючі позиції в структурі господарства регіону має сектор торгівлі та послуг. У 1990 р. його питома вага у загальній вартості ВВП складала 43,6%. Характерно, що висока частка сфери торгівлі та послуг у ВВП притаманна всім країнам регіону. У нафтовидобувних країнах вона коливається від 38% в Омані, 40% у Саудівській Аравії та Іраку до 60% в Ірані.

Збільшення частки торгівлі та послуг у ВВП країн Близького та Середнього Сходу (з 38,6% в 1965 р. до 43,6% в 1990 р.) сталося в цілому за рахунок зниження частки сільського господарства і промисловості (включаючи нафтову) у нафтовидобувних країнах. Зокрема, в період сприятливої кон'юнктури на світовому ринку нафти