Приріст сільського населення Харківської області забезпечили внутрішньорегіональна (93,6%) і міжрегіональна (6,4%) міграції. Але порівняно з іншими, вже згадуваними областями Лісостепу, за винятком хіба що Сумської, тут спостерігається досить інтенсивний процес виїзду селян за кордон у пошуках кращого життя. Та зменшення чисельності сільського населення області, яке спричинила міждержавна міграція, повною мірою компенсувалося інтенсивнішим приростом, який забезпечили інші види наявних міграційних потоків.

Для Хмельницької області міграційний рух додався до чинників, що впливали і впливають на зменшення чисельності сільських жителів. Внутрішньорегіональна міграція своїм незначним приростом не змогла компенсувати відчутне зменшення чисельності сільського населення як наслідок міжрегіональної (73%) та міждержавної (27%) міграцій. Це свідчить, що регіон втрачає свою привабливість, а отже, й має ряд проблем, які потребують комплексного розв’язання.

Черкаська область не лише серед областей лісостепової зони, але й України в цілому має найбільший приріст сільського населення від міграційних рухів. Його зумовили внутрішньорегіональна (75%) і міжрегіональна (25%) міграції. Водночас в області зростає міждержавна міграція, причому кількість вибулих значно перевищує число прибулих. Інша річ, що питома вага зменшення значно поступається приросту сільського населення області, який забезпечили попередні міграційні потоки.

У Чернівецькій області спостерігається незначне зменшення чисельності сільського населення від міграційних процесів. До того ж це єдина область Лісостепу, де внутрішньорегіональна міграція привела до хай і незначного, але зменшення чисельності сільських жителів. У той же час кількість прибулих у сільську місцевість області була більшою, ніж вибулих, що свідчить про потенційні можливості регіону. Зменшення ж чисельності сільського населення відбулося здебільшого від міждержавної (68%) міграції сільських жителів.

7. Ринок робочої сили на селі

Важливою ланкою соціально-демографічних процесів на селі є соціально-професійна структура сільського населення, на яку значною мірою вплинула зміна форм власності та господарювання в АПК. Якщо серед працівників, зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, співвідношення вікових параметрів майже збереглося (табл. 1.89) і продовжує залишатися досить значною частка працівників передпенсійного та пенсійного віку, то у сфері зайнятості, використанні наявного трудового потенціалу мають місце досить суттєві зміни, негативні тенденції, які виявляються у суттєвомускороченні попиту на робочу силу як безпосередньо в аграрному виробництві, так і за його межами. Наприклад, в усіх областях Лісостепу спостерігається неухильне зменшення кількості сільського населення, зайнятого у виробничій та соціальній сферах сільської місцевості. Зокрема, в Чернігівській області за період з 1990 по 2000 рік такого населення стало менше на 48%, що є найвищим показником серед областей лісостепової зони. У Тернопільській, Сумській, Київській і Харківській областях цей показник становить 42–40 %. Дещо нижчий він у Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій та Черкаській областях.

1.89. Кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, станом на 31 грудня 2000 р., тис. осіб

Така тенденція є результатом процесу звуження сфери прикладання праці на селі, що характерно не лише для Лісостепу, але й для всього українського села. За 1990–2000 роки чисельність зайнятих сільських жителів тільки у виробничих галузях скоротилася на 2181,7 тис. чоловік. Зокрема, різко зменшилась кількість сільського населення, зайнятого в промисловості у сільській місцевості (табл. 1.90). Так, у Тернопільській, Хмельницькій, Харківській і Чернівецькій областях кількість зайнятих у сільській промисловості за відповідний період скоротилась в 5–10 разів. В усіх областях Лісостепу, за винятком Чернівецької, у 2–4 рази зменшилася кількість сільського населення, зайнятого в інших галузях виробничої сфери (крім промисловості та сільського господарства) у сільській місцевості.

1.90. Сільське населення лісостепової зони, зайняте у промисловості в сільській місцевості, тис. чоловік

Незважаючи на зростання чисельності сільських жителів, зайнятих у фермерських господарствах, ця форма господарювання всупереч деяким сміливим сподіванням ще не здатна повною мірою акумулювати значну кількість сільських жителів, що вивільняються або вивільнились із громадського сектора, який практично останніми роками припинив своє розширення. Не в кращому стані знаходиться й соціальна сфера села. Особливо гостра ситуація склалася в малих і віддалених селах, де процес руйнації соціальної інфраструктури відбувається катастрофічними темпами й набув надзвичайного характеру (табл. 1.91). В цілому в областях лісостепової зони скорочення працюючих у сільській соціальній сфері за 1990–2000 роки коливається від 25% (Черкаська, Чернівецька області) до 38–48 (Сумська, Тернопільська, Харківська, Вінницька області). Водночас продовжується тенденція (започаткована ще за радянських часів), пов’язана із зростанням кількості сільських жителів працездатного віку, зайнятих у підсобному і домашньому господарствах. І причина тут не тільки в бажанні селян працювати на власних земельних наділах, а й у труднощах їхнього працевлаштування на селі, тобто це явище може бути однією з форм прихованого безробіття (табл. 1.92).

1.91. Сільські жителі Лісостепу, зайняті у фермерських господарствах, тис. чоловік

Взагалі на ринку праці складається досить складна ситуація щодо зайнятості сільського населення, яка має тенденцію зростання. Актуалізує її щорічне інтенсивне підвищення пропозиції робочої сили при скорочені попиту на неї, що має місце як у Лісостепу, так і в цілому по Україні. Так, на кінець 90-х років кількість вільних робочих місць у досліджуваній галузі, що визначають попит на робочу силу, становила лише 3,6 тис. одиниць, або 20,7% порівняно з початком 90-х років, коли цей показник сягав 17,4 тис одиниць. Внаслідок цього зменшилася частка вільних робочих місць у галузі в загальному спектрі суспільного виробництва. На початок 1998