Основною ознакою міст, від якої залежать всі інші, є людність. За цією ознакою всі міста поділяються на такі класи: малі (до 50 тис.осіб), середні (50-100 тис.осіб), великі (100-500 тис. осіб), дуже великі (500-1000 тис.осіб) та міста-мільйонери (мільйонники) – понад 1 млн. осіб). В кожну з цих груп входять міські поселення, які дуже подібні за функціями, способом життя людей, економічними та соціальними проблемами, екологічною ситуацією тощо.

Найбільшу серед цих груп в Україні складають малі міста – понад 74.5% від усіх міст. Однак у цей клас об’єднуються надто різні поселення як за людністю (м.Угнів із 1.2 тис.осіб та Каховка із 42.6 тис.осіб), так і за рівнем соціально-економічного розвитку, роллю в системах розселення. Тому в межах цього класу можна виділити групи міст, які є подібними між собою за цими ознаками, зокрема: до 3 тис.осіб, 3-5 тис.осіб, 5-10 тис.осіб, 10-20 тис.осіб,20-50 тис.осіб.

Розподіл міст України по групах з різною людністю ілюструє табл. 20. Із неї видно, що найчисельнішою серед малих міст є група поселень з людністю 10-20 тис.осіб та 20-50 тис.осіб (82.0%). Кількість міст цієї групи постійно збільшується (за 1939-2002 рр. – на 137 міст) внаслідок переходу до неї поселень із нижчих за людністю груп. Незначне місце серед міських поселень займають міста, які за своєю людністю не досягають офіційного статусу міста (менше 10 тис.осіб), але є або традиційними містами (за магдебурзьким правом), або отримали статус міста недавно внаслідок інтенсивної розробки корисних копалин. Вони становлять 13.8% від кількості міст (в 1939 р. – 26.8%), серед них такі міста, як: Угнів (1.2 тис.осіб), Берестечко (1.9 тис.осіб), Підгайці (3.9 тис.осіб), Галич (6.9 тис.осіб), Почаїв (8.7 тис.осіб) та ін. У малих містах проживає четвертина населення країни (в 1939 р. – 33.4%).

Малі міста як форми розселення людей і місця їх діяльності мають специфічні риси, які відрізняють їх від інших міст (особливо це стосується груп поселень з людністю до 20 тис.осіб). Це, передусім те, що жителі таких міст зайняті переважно в галузях, які пов’язані з освоєнням місцевих природних ресурсів (мінеральних, лісових, сільськогоспо-дарських). Для таких містечок характерною є єдність функціонування процесів життя, подібний рівень і якість життя людей. При цьому риси подібності тим більші, чим подібніший є вид господарської освоєності території. Сфери прикладання праці, умови праці, рівні споживання матеріальних і культурних благ будуть неоднаковими, наприклад, у регіонах з гірничо-промисловим і аграрно-промисловим типами освоєння. Але вони будуть подібними у малих містах одного регіону.

У малих містах нижчий, ніж у великих, рівень споживання матеріальних і духовних благ, соціальні потреби задовольняються менше. У таких містах обмежені умови для праці, для реалізації населенням свого працересурсного потенціалу, але кращі екологічні умови для життя людей.

Найбільша кількість малих міст в Україні знаходиться у регіонах, де їх мережа формувалась впродовж століть (західні області), та у тих, де їх виникнення і розвиток пов’язаний із розвитком промисловості, передусім гірничодобувної. Окремі з таких поселень збільшували свою людність внаслідок розвитку в них інших галузей (транспорту, соціальної сфери) і поступово перейшли у клас середніх міст.

Середні за людністю міста становлять 11.8% від кількості міст України. Вони об’єднують дуже різні за функціями міста, це курортні центри – Ялта, Феодосія, промислові міста – Нововолинськ, Жовті Води, Марганець, Артемівськ, Шахтарськ, Енергодар, транспортні центри – Фастів, Стрий, Іллічівськ та ін. Їх, як правило, є по 2-4 міста у кожній області, тільки трохи більше – у Донецькій та Луганській, а у Волинській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій таких міст немає зовсім. У середніх містах проживає 12% населення країни (у 1939 р. – 13.6%).

До групи великих міст (8.7% від всіх міст) відносяться більшість обласних центрів України, а також ряд промислових центрів (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Кременчук, Біла Церква, Макіївка, Горлівка та ін.). До цієї групи належать також портові міста Севастополь, Керч, Феодосія, Мелітополь. Кількість міст даної групи збільшилась за 1939-1999 рр. у 2.4 раза, а частка – на 3.1%.

Є на території України також дуже великі міста (Львів, Миколаїв, Кривий Ріг і Запоріжжя) та міста-мільйонники (Київ – 2620.9 тис.осіб, Харків – 1521.4 тис.осіб, Дніпропетровськ – 1122.4 тис.осіб, Донецьк – 1065.4 тис.осіб, Одеса – 1027.4 тис.осіб. Всі ці міста є ядрами (центрами) міських агломерацій, в них проживає понад третина міського населення країни.

В сучасних умовах, коли демографічна ситуація у містах погіршилася та зменшився притік до них людей із сільської місцевості, людність багатьох із них зменшується або майже не змінюється впродовж останніх років. Це особливо характерно для міст-мільйонників та великих і дуже великих міст.

Деяке збільшення (але не дуже невелике) кількості населення за останні роки мають міста Тернопіль, Хмельницький, Івано-Франківськ, Вінниця та ін. Але і в них у найближчі роки кількість жителів зменшиться . На території України є т.з. “мертві міста” – Прип’ять і Чорнобиль, які стали безлюдними внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції (у них проживало у 1986 р. відповідно