окремих карстових форм, на нашу думку, не достатньо підстав передбачати такі масштабні та специфічні за конфігурацією прояви карстових процесів, щоби сформувати всю складну систему багаточисельних понижень в сучасному рельєфі. В багатьох випадках неясним залишається питання про повне зникнення з геологічних розрізів цих понижень більш молодих за віком відкладів палеогену та плейстоцену. Малоймовірним є і такий активний прояв карсту в умовах сучасних низовинних поліських рівнин. Одночасно виникають проблеми з критеріями, за якими необхідно відділяти карстові пониження західних областей Полісся від аналогічних за морфологією, геологічною будовою та віком від‘ємних форм, розташованих східніше, де відсутні породи, що карстуються.
Можливості льодовикової екзарації під час материкових зледенінь у багатьох дослідників викликає сумнів [11]. Навіть якщо б це відбувалось, то знову виникають питання щодо механізмів утворення конкретних форм з правильними геометричними обрисами і з певною величиною заглиблення у різні за літологією та віком породи. Не конкретизується питання про місця і форми розвантаження екзараційного матеріалу.
Багато в чому схожі протиріччя виникають і у випадку визнання реліктового, термокарстового, генезису понижень. Це стосується, зокрема, і зникнення із розрізів не тільки дольодовикових осадових утворень, але й самого горизонту валунних суглинків, які ототожнюються прихильниками льодовикової гіпотези з мореною. Не знімається питання про ідентифікацію болотних низин в льодовикових областях з аналогічними у позальодовиковій області, де валунні суглинки відсутні.
Численною є група дослідників, що пов‘язує процеси активізації неотектонічних (новітніх) рухів, у тому числі і міжблокових, з динамікою наступаючих та відступаючих льодів [7]. Тим самим дещо розширюються можливості для пояснення генезису болотних низовин та озерних улоговин. Однак принципові відмінності поглядів на природу цих форм між прихильниками екзогенного та ендогенного їх походження залишаються.
Утворення ізометричних в плані болотних низовин та озерних улоговин в результаті ерозійної діяльності річок малоймовірно хоча б тому, що у значної частини цих форм не виявляються безпосередні зв‘язки із сучасними річковими долинами. Крім цього, незрозумілий сам механізм формування ерозійними процесами таких форм, що мають плоскі днища та глибини, що перевищують місцеві базиси денудації.
Ряд дослідників обгрунтовуює імпактне походження деяких низин та улоговин, особливо тих, які мають чітку округлу форму, загальну внутрішню будову з острівним підвищенням в центрі та оточуючими підвищеннями (грядами) по периферії [2]. Однак вивчення таких форм показало, що подібність з метеоритними кратерами обмежується тільки цими візуальними ознаками. Корінні, в тому числі кристалічні породи під такими формами не мають слідів ударного руйнування та подрібнення, контурні гряди складені не викидами корінних порід, а представлені шаруватими піщаними утвореннями чи каоліновими діапірами. В цілому, важко уявити, щоб імпактні структури мали таке закономірне положення в регіональному та локальному планах, враховуючи геологічну структуру та морфологічні особливості сучасної та похованих поверхонь.
Всі викладені вище дані про структурний контроль болотних низин та озерних улоговин Волинського Полісся можуть бути екстрапольовані і на інші території де подібні форми мають широке поширення. Висловлені міркування, на нашу думку, сприятимуть більш глибокому розумінню процесів, що призводять до формування озерних улоговин та болотних низин.
Список літератури
Воронова Г.И. Новейшие тектонические движения коры и их роль в формировании болот Волынского и Житомирского Полесья // Региональная тектоника Украины и закономерности размещения полезных ископаемых. – К.: Наук. думка, 1971. – с. 54-59. 2. Гуров Е.П., Гурова Е.П. Геологическое строение и вещественный состав пород импактных структур. – К.: Наук. думка, 1991. – 160 с. 3. Комлев А.А., Тимофеев В.М., Кошик Ю.А. К вопросу о генезисе озерных котловин Волынского Полесья // Физ. география и геоморфология, вып. 28, 1982. – с. 107-114. 3. Кошик Ю.А., Тимофеев В.М., Чмыхал В.Н. Особенности рельефа ледниковой области Житомирского Полесья. – К.: Наук. думка, 1976. – 22 с. 4. Маринич А.М. Геоморфология Южного Полесья. – К.: Изд-во КУ, 1963. – 251 с. 6. 5. Маринич О.М. Про карстові форми рельєфу Волинського Полісся Геогр. зб. Укр. геогр. т-ва, № 4, 1960. 6. Матошко А.В Особенности строения и формирования краевых ледниковых образований северо-западной части Днепровского языка. – Киев, 1980. – 31 с. 7. Тимофеев В.М. Разломно-блоковые структуры и их отражение в рельефе северо-западной части Украинского щита (на примере Коростенского плутона). Автореф. дис. …канд. геол.-мин. наук. Москва, 1982. 8. Тимофеев В.М., Кошик Ю.А., Чмыхал В.Н., Гусева Л.В. О роли эндогенного фактора в образовании болот Украинского Полесья // Физ. география и геоморфология, вып. 29, 1983. – с. 113-119. 9. Цись П.М. Геоморфологія УРСР. – Вид-во Львів. Ун-ту, 1962. – 223. 10. Чувардинский В.Г. О ледниковой теории. Происхождение образований ледниковой формации. – Апатиты, 1998. - 304 с.