Економічно розвинені країни Європи виділяють значні матеріальні ресурси для зменшення використання пестицидів. При цьому можливе зменшення врожайності розглядається як позитивний момент. Так у країнах ЄС виробництво продуктів більш як на 30% перевищує потреби. Фермерські господарства, які відмовились від використання пестицидів, одержують від держави грошову субсидію для компенсації матеріальних збитків.

Донедавна нітрати вважали малотоксичними хімічними сполуками, які не викликають навіть у великих дозах істотних відхилень у стані здоров'я людини. Нітрати — це природні продукти обміну всіх рослин. Вони життєво необхідні рослинам, без яких неможливий нормальний ріст і розвиток. Однак неконтрольоване використання азотних добрив сприяє накопиченню небезпечного рівня їх у продуктах рослинного походження. Так, за даними МОЗ України, вміст нітратів в 10% рослинної продукції постійно перевищує гранично допустимі рівні. Вміст нітратів у овочевій продукції регламентується. У зв'язку із широким використанням нітратних добрив у сільському господарстві та їх міграцією в ґрунтові води та харчові продукти, поширення нітратних отруєнь набуло епідемічного значення. В основі механізму хвороботворної дії нітратів на організм дітей лежить утворення метгемоглобіну в крові — сполуки, не здатної переносити кисень до клітин та тканин. При зниженні насиченості організму киснем виникають симптоми ураження серцево-судинної та нервової систем аж до проявів серцево-судинної недостатності. При метгемоглобінемії кров набуває бурого забарвлення, виникає посиніння губ, побіління нігтів.

Інтенсивне забруднення нітратами колодязної води виникає при неконтрольованому використанні азотних добрив на присадибних ділянках і пов'язане з міграцією нітратів із ґрунтів удобрюваних полів у ґрунтові потоки.

Інше джерело надходження нітратів в організм людини — це овочеві соки, забруднені нітратами. При хронічному отруєнні нітратами доцільно дослідити вміст нітратів у крові та слині. Концентрація нітратів у слині може збільшуватися з 10 до 100 мг/л. Вважають, що прояви отруєння нітратами фактично викликані сумісною дією нітратів та нітритів, оскільки частина нітратів у шлунково-кишковому каналі відновлюється до більш токсичних нітритів. Чим більше утворюється нітритів, тим виразніша їх токсична дія.

Надходження нітратів у організм людини залежить від таких чинників, як структура раціону, спосіб кулінарної обробки, умови та строки зберігання овочів. Добове надходження нітратів з їжею коливається залежно від сезону: влітку і восени, коли збільшується споживання рослинної продукції, їх надходження підвищується у 1,5 разу порівняно із зимово-весняним періодом. Норми нітратів в овочевій продукції коливаються від 60 мг/кг (кавуни) до 1500 мг/кг (листкові овочі).

Важкі метали в плані здоров'я людей потребують особливої уваги. Вони відзначаються високою біологічною активністю, здатні поступово накопичуватися в організмі, їм властива так звана вибіркова ефективність дії в ранньому віці. За даними Національної академії наук, щорічно промислові підприємства України викидають в атмосферу понад 200 т міді, 400 т кадмію, 1800 т свинцю, 2200 т цинку, 64 000 т фтору, 1,4 млн. т хлору.

Найбільш реальну небезпеку та значну загрозу для здоров'я людей мають 4 токсичні елементи: свинець, кадмій, ртуть і миш'як.

Свинець — це небезпечний хімічний елемент, який впливає на центральну та периферійну нервову систему. Основним джерелом забруднення свинцем навколишнього середовища є вихлопні гази автомобілів. Найбільш забруднені свинцем ділянки, які прилягають до великих автострад. Промислові викиди також додають істотну частку у забрудненні свинцем навколишнього середовища і харчових продуктів. Доклінічні прояви хронічного отруєння свинцем носять неспецифічний характер: безсоння, підвищена активність, які пізніше змінюються наростанням втомлюваності та депресією. Основними проявами хронічного свинцевого отруєння є порушення пам’яті, психічного розвитку. Крім того, свинець, навіть у малих дозах, викликає серйозні зміни в діяльності серця, нирок підвищення кров'яного тиску, анемію. Про токсичну дію свинцю на організм людини судять за вмістом його в крові. Доведено, що при щоденному споживанні з їжею 600–700 мкг свинцю виникають симптоми хронічного отруєння.

З кінця XIX ст. забруднення навколишнього природного середовища кадмієм зросло майже в 5 разів. Першими симптомами хронічного отруєння кадмієм є враження нирок та нервової системи, пізніми — гострий біль в кістках, внаслідок їх декальцинації. Типовим є також порушення функції легень та анемія. Серед продуктів особливо небезпечні гриби, які здатні накопичувати кадмій у виключно високих концентраціях. Кадмій у рослинні продукти надходить із ґрунту. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, сумарне споживання кадмію з їжею та водою не повинно перевищувати 0,525 мг на тиждень.

Отруйна дія ртуті та її сполук відома давно. Однак до періоду бурхливого розвитку промисловості й сільського господарства ртуть та її сполуки як чинники, що впливають на здоров'я населення, не становили проблеми. Лише в кінці першої половини XX ст. ситуація почала змінюватися. Якраз у цей період у сільському господарстві почали використовувати перші ртутні пестициди для обробки посівного зерна. Також ртуть використовується в окремих галузях промисловості, особливо в хімічній та електронній. Сільське господарство і промисловість можна вважати основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища ртуттю та її сполуками. Першим проявами ртутного отруєння є втрата чутливості, оніміння долонь, ступень, втрата координації рухів, звуження поля зору, порушення вимови, утруднення слуху, глухота, сліпота, паралічі тощо.

Основним джерелом забруднення харчових продуктів та навколишнього природного середовища миш'яком є викиди промислових підприємств, використання миш'яковмісних пестицидів та кормових добавок. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, добове надходження миш'яку не повинно перевищувати 50 мкг/кг маси тіла або не більше 3,5 мг на добу.

Стійкі хлоровані ароматичні вуглеводні накопичуватися в організмі людей та