За такої ситуації єдиним шляхом, за допомогою якого власник земельної частки (паю) може отримати будь-яку вигоду від землі, є об’єднання з іншими власниками часток (паїв) для їх здачі в оренду підприємствам або приватним фермерам. Однак особа, яка здає в оренду свою земельну частку (пай), межі якої не виділені в натурі, не може вжити заходів щодо анулювання договору оренди у випадку, коли, наприклад, орендарі не виплачують орендну плату, оскільки власник земельної частки (паю) не володіє жодною конкретною частиною землі, зданої в оренду. І, навпаки, власник землі, який має державний акт, може вимагати анулювання договору оренди у випадку несплати орендної плати, і після чого може або особисто обробляти землю, або ж здати її в оренду іншому надійнішому сільськогосподарському підприємству або фермеру. Такі додаткові можливості власників державних актів частково пояснюють, чому вони отримують орендну плату в середньому на 45% більше, ніж орендна плата, яку отримують власники земельних часток, межі яких не виділені в натурі, і які мають лише сертифікат на право на земельну частку (пай) (власникам земельних актів виплачувалась сереня плата у розмірі 224 гривні за гектар, у той час як власники паїв, право яких було посвідчено лиже земельним сертифікатом отримували в середньому лише 154 гривні за гектар). Там же. с. 12. Якщо виключити відмінності в орендній платі в Сумській області, тоді різниця знижується до 32% за гектар, що становить все ще відчутну перевагу для власників державних актів. Там же. с. 13. Іншими словами, громадяни, котрі мають державні акти на свою землю, можуть вимагати більшої орендної плати, ніж громадяни, котрі мають лише право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом. Таким чином, економічне значення державних актів є очевидним.

Приблизно 7 мільйонів громадян отримали земельні частки (паї) протягом останніх 13 років. У 2001 році АМР США розпочало виділяти значні ресурси для надання допомоги власникам земельних часток (паїв) у тому, щоб вони стали справжніми власниками землі шляхом розподілу земельних масивів на індивідуальні ділянки з виділенням їх меж в натурі з подальшою підготовкою та видачею державного акту їх власникам. У 2006 році фінансований АМР США Проект підтримки приватизації землі в Україні (ULTI) () надасть допомогу місцевим органам влади в підготовці та видачі державних актів для близько 25% усіх власників земельних часток (паїв) (15% вже було видано). За оцінками ULTI землевпорядники, послуги яких оплатять безпосередньо селяни або сільськогосподарські  підприємства, підготують додатково 25% державних актів до кінця 2006 року, хоча залишається незрозумілим, чи ці державні акти будуть власне видані усім власникам часток (паїв) на всю землю, на яку вони за законом мають право. Після цього залишиться близько 3,5 мільйони власників земельних часток (паїв) без державних актів на таку землю – приблизно половина від загальної початкової кількості земельних часток (паїв). У багатьох випадках землевпорядні роботи було розпочато, але потім призупинено, причому власники земельних часток (паїв) часто не розуміють, в якому стані перебуває робота, або які в них є права вимагати завершення цих робіт. У деяких областях державні акти були видані на частину землі, представлену земельною часткою (паєм), у той час як деякі ділянки землі були вилучені з цієї процедури. В інших областях земельні ділянки надавалися громадянам без повної юридичної та технічної документації. Крім того, за оцінками, 1 мільйон власників земельних часток (паїв) померли до моменту отримання державних актів, і тому їхня земля підлягає дорогій та проблематичній процедурі успадкування, перш ніж державні акти можуть бути видані їхнім спадкоємцям. У цих випадках для завершення земельної реформи потрібно буде виконати додатковий комплекс робіт.

Джерело допомоги | Приблизна процентна кількість усіх земельних часток (паїв), переведених у державні акти, %

ULTI 2002 – 2005 рр. (факт) | 15

ULTI 2005 – 2006 рр. (планується) | 10

Інші землевпорядники 2002 – 2006 рр. | 25

Разом видано (2006) | 50

Разом залишилося, 2006 р. | 50

Основною перешкодою на шляху завершення цієї роботи є відсутність державних джерел фінансування для оплати послуг землевпорядників та видачі державних актів громадянам. Згідно із законом державні та приватні землевпорядні компанії можуть стягувати з громадян суму до 85 гривень за земельну частку (пай) за проведення таких робіт, хоча на практиці землевпорядники часто розглядають суму в 85 гривень як мінімальну, а не максимальну плату. У ході проекту ULTI з’ясувалося, що при проведенні тендерів на конкурсній основі та при відмові платити необґрунтовані винагороди вартість проведення землемірних робіт, підготовки та видачі державних актів може бути скорочена до суми, меншої ніж 30 гривень за земельну частку (пай).

Крім того, що відсутній конкретний план підготовки та видачі 3,5 мільйонів державних актів, також немає конкретного плану підготовки та видачі приблизно 6 мільйонів державних актів на присадибні ділянки або приблизно 6 мільйонів державних актів на підсобні господарства. Законом сьогодні встановлена максимальна плата в 153 гривень за підготовку та видачу таких державних актів, хоча на практиці плата часто виявляється значно більшою. У рамках проекту ULTI зараз готується реалізація пілотного проекту для визначення процедури та вартості підготовки і видачі державних актів на присадибні ділянки, підсобні господарства та іншу землю, якою на цей момент користуються сільські мешканці. За оцінками ULTI, ця вартість не